Перша програма єпархіальних відомостей була розроблена архієпископом Херсонським Інокентієм (Борисовим) у 1853 р. У відповідь на запит щодо видання "Херсонських епархиальных ведомостей" Синод власним указом від 31 грудня 1859 р. розіслав представлену програму всім місцевим архієреям як зразок для започаткування місцевих періодичних видань.

   Ініціатором заснування "Черниговских епархиальных известий" став архієпископ Чернігівський Філарет (Гумілевський). На його запит Священний Синод видав указ від 12 грудня 1860 року, яким дозволив видання журналу під особистим наглядом преосвященного. Редакція, яка складалася з чотирьох чоловік, розмістилася на вулиці Богуславській – тепер вулиця ім. Гетьмана Полуботка. Останнє місце перебування видання було за адресою вул. Сіверянська, 24.

  Синод затвердив програму, згідно з якою "Черниговские епархиальные известия" мали складатись з офіційної та неофіційної частин. В офіційній частині часопису планувалось публікувати розпорядження місцевої єпархіальної влади, оголошення та повідомлення церковних установ, навчальних закладів та духівництва єпархії. В неофіційній частині за назвою "Прибавления к "Черниговским епархиальным известиям" – нариси з історії єпархії, описи церковних старожитностей, що мають історико – археологічне значення. Обов’язки редактора обох частин виконував архієпископ Філарет (Гумілевський). Офіційна частина мала виходити щотижня, неофіційна – один раз на два тижні.

  Перший номер часопису побачив світ 1 липня 1861 року. Архієпископ Філарет спрямував видання на історико – краєзнавчу тематику. Дослідник видання, кандидат історичних наук Олександр Тарасенко зауважує: "Після його смерті у 1866 р. редакція журналу, що складалася переважно з викладачів Чернігівської духовної семінарії, поступово відійшла від регіональної проблематики. Сторінки видання заповнювалися здебільшого статтями теоретичного змісту. Кращі традиції засновника єпархіального часопису почали поволі відновлюватися у 90-х рр. ХІХ ст.".

  На сторінках "Известий" публікувались статті знавця церковної історії краю протоієрея А. Страдомського, листування видатного чернігівського архієпископа ХVІІ ст. Лазаря Барановича, історико – краєзнавчі розвідки П. Добровольського, Ф. Васютинського, М. Бережкова, С. Пономарева та багатьох інших, які в наш час мають неабияке наукове значення для вивчення минувшини Чернігівщини.

  Починаючи з 1872 року, часопис поступово втрачає свої позиції. Це було пов’язано із зміною керівництва та конфліктами між співробітниками редакції, що призвело до зменшення обсягу часопису та суттєвого погіршення якості публікацій у його неофіційній частині. З 1878 до 1884 рр. редакція видання розміщувалась у будинку духовного попечительства на території Єлецького Успенського монастиря. У 1878 – 1883 рр., завдяки зусиллям священика Спасо-Преображенського собору І. Кибальчича, який на той час був редактором неофіційної частини "Черниговских епархиальных известий", питома вага історико – краєзнавчих публікацій помітно зросла. З 1884 р. до лютого 1890 р. редагування журналу знову було передано Чернігівській духовній семінарії.

  Колишня слава видання відновилася у 1890–1893 рр., коли відбувалась підготовка до святкування 900-річчя утворення Чернігівської єпархії. За цей час було опубліковано близько сорока статей, які мають велике історико-краєзнавче значення. З 1894 р. видання "Известий" перебрало на себе Братство святого Михайла, князя Чернігівського. У 1911 році на засіданні Братства єпископ Василій запропонував змінити і розширити програму Братського органу "Черниговские епархиальные известия". Так було розпочато видання журналу за назвою "Вера и жизнь".

  Статті і матеріали, опубліковані в "Черниговских епархиальных известиях", відображають суспільні процеси на Чернігово – Сіверщині, церковно – релігійне життя Чернігівської єпархії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і не втратили своєї актуальності в наш час.