СПІВЕЦЬ ДУШІ НАРОДНОЇ (До 180-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького)

15.11.2018

167

СПІВЕЦЬ ДУШІ НАРОДНОЇ
(До 180-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького)

Іван Семенович Нечуй-Левицький
(1838-1918)

Іван Нечуй-Левицький – "великий артист зору, творець живих типів, колосальне всеобіймаюче око" України. Його мова – "се переважно буденна мова українського простолюддя, проста без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим досвідом" (І. Франко).
Іван Семенович Нечуй-Левицький – видатний письменник-реаліст, майстер українського художнього слова другої половини ХІХ століття. Його спадщина є визначним явищем в історії української літератури. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу дореформеного і пореформеного періоду, показавши, зокрема, життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних із рідних хат на фабрики та рибні промисли, Іван Нечуй-Левицький розширив тематику української класичної прози й підніс її на новий, вищий ступінь розвитку.
Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім – Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, у родині священика. Навчався Іван Семенович спочатку в Богуславському духовному училищі, а потім у Київській духовній семінарії, яку закінчив у 1859 році. Після навчання деякий час учителював у рідному Богуславському училищі, а в 1861 році вступив до Київської духовної академії.
У 1865 році закінчує академію зі званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії, у гімназіях Каліша та Седлеця. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
Перша повість "Дві московки" була написана в 1866 році. Письменник переїхав до Каліша, де працював учителем гімназії. У 1867 році він перевівся на педагогічну роботу в Седлець.
За сприяння Пантелеймона Куліша у львівському журналі "Правда" в 1868 році під ім'ям Іван Нечуй були надруковані повісті "Дві московки", "Причепа", оповідання "Рибалка Панас Круть".
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно налаштованих учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
У 1874 році в Києві видано збірку творів, куди ввійшли роман "Хмари" та оповідання "Не можна бабі Парасці вдержатись на селі", "Запоріжці".
У 1876 році написані повісті "Микола Джеря", "Бурлачка", у 1878 році – повість "Кайдашева сім'я".
1885 року І. Нечуй-Левицький іде у відставку й переїздить до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
Протягом 1886–1893 років пише повісті "Пропащі", "Над Чорним морем", "Навіжена", "Поміж ворогами"; оповідання "Афонський пройдисвіт", "Вітрогон"; легенду "Скривджені й нескривджені"; нарис "Українські гумористи і штукарі".
Історичний роман "Князь Єремія Вишневецький" був написаний у 1896–1897 роках, також надруковано повість "Не той став" та оповідання "Старі гультяї".
У 1903 році створені повісті "Неоднаковими стежками", "На гастролях у Микитянах", оповідання "Гастролі", а в 1906-му – стаття "Українська поезія", оповідання "Київські прохачі", нарис "На Дніпрі" та ін. У 1908 році – оповідання "Біда бабі Парасці Гришисі", "Біда бабі Палажці Солов'їсі" (надруковані 1909 р.).
Протягом 1910–1914 років І. Нечуй-Левицьким створені оповідання "Вольне кохання", "Телеграма до Грицька Бинди"; нариси "Сільська старшина бенкетує", "Апокаліпсична картина в Києві", "Мар'яна Погребнячка й Бейліс", "Уривки з моїх мемуарів і загадок".
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому "шпиталі для одиноких людей", де й помер у 1918 році. Поховано письменника на Байковому кладовищі.
У часи, коли Нечуй-Левицький виходив на літературну ниву, ще свіжою була пам'ять про панщину, тому письменник, розповідаючи про життя селянства, неодноразово завертався у своїх творах до старих кріпацьких порядків.
Про кріпацтво йтиме мова і в одному з найперших його оповідань – "Миколі Джері". У творі зображено сміливу й розумну людину та її тяжке кріпацьке життя, висвітлено суперечності між закріпаченими селянами і поміщиками, між бурлаками і промисловцями, показано боротьбу селянства проти нових форм гноблення після реформи 1861 року. У повісті відтворено не тільки безправність поневоленого українського народу, але й боротьбу проти свавілля, гніту, соціальної несправедливості. Твір є своєрідним художнім літописом життя героя, який зростає, мужніє, стає незламним протестантом.
Хоча творча спадщина Івана Нечуя-Левицького нараховує не один том, візитною карткою письменника є повість "Кайдашева сім'я", вперше надрукована 1879 року в десяти номерах львівського журналу "Правда". Того ж року у Львові повість побачила світ і окремою книжкою.
За жанром "Кайдашева сім'я" – це соціально-побутова сатирично-гумористична повість, в якій змальовується життя українського села в перші десятиріччя після скасування кріпацтва. Повість вийшла майже через два десятиріччя після реформи 1861 року й висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя селян, непомірні податки, руйнування патріархального устрою села, темноту й забитість селян, яких внаслідок їхньої неосвіченості й недосвідченості в громадських справах було легко обдурити, підкупити й роз'єднати. Разом з тим Іван Нечуй-Левицький звернувся у своїй повісті й до питань одвічних: добра й зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків і дітей. Автор із сумом констатує, що колишні патріархальні традиції покори та глибокої поваги до батьків українцями поступово втрачаються. Піднімає проблеми людської гідності та свободи, віри в Бога, моралі та авторитету в громаді. Стосунки в родині Кайдаша пояснюється не лише особливостями характерів героїв, а й умовами, в яких живе село після скасування кріпацтва.
Якщо говорити про народний мовний колорит твору, слід зазначити, що повість справедливо називають енциклопедією народознавства: письменник настільки точно описав побут української родини, красу народних обрядів, традицій, звичаїв, одягу, ремесел.
Творчість Івана Нечуя-Левицького становить важливий етап у розвитку українського реалізму. Вона характеризується інтенсивними ідейно-естетичними пошуками письменника, порушенням злободенних соціальних і морально-етичних проблем.
Різноманітна за жанрами і тематикою проза І. Нечуя-Левицького є яскравим свідченням активного втручання українського письменства в суспільне життя, його ідейно-художнього "вирівнювання" з літературами інших європейських народів.

	Власенко В. О. Художня майстерність І. С. Нечуя-Левицького / В. Власенко. – Київ: Радянська школа, 1969. – 183 с. У книжці дається ідейно-художній аналіз творів І. С. Нечуя-Левицького. Автор докладно розглядає повісті "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", гумористичні оповідання. Значне місце відведено також творам з життя інтелігенції та творам, у яких письменник викриває духовенство. В центрі дослідження – своєрідність художньої манери І. С. Нечуя-Левицького.
	Зеров М. Українське письменство / М. Зеров ; [упоряд. М. Сулима]. – Київ : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003. – 1300 с. У виданні зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890–1937) – видатного українського вченого, поета і перекладача. Зокрема є стаття про найзаслуженішого українського письменника – Івана Нечуя-Левицького.
	Нечуй-Левицький І. С. Баба Параска та баба Палажка : оповідання / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Молодь, 1996. – 94 с. Гумористичні оповідання видатного письменника-реаліста ХІХ ст., що ввійшли до скарбниці української класичної літератури. Комічні монологи баби Параски та баби Палажки, їхні колоритні постаті на все життя вкарбуються в пам'ять.
	Нечуй-Левицький І. С. Гетьман Іван Виговський : роман / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 263 с. У романі "Гетьман Іван Виговський" відтворено один з найдраматичніших періодів в історії України після смерті Богдана Хмельницького. Автор, спираючись на літописні джерела, праці тодішніх істориків, фольклор, нерідко полемізуючи з поширеними версіями козаччини, зокрема в художній літературі, зумів створити цікавий, у чомусь нетрадиційний образ історичного діяча – Івана Виговського.
	Нечуй-Левицький І. С. Запорожці / І. С. Нечуй-Левицький. – Харків : Фоліо, 2007. – 317 с. Казка видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького (1838–1918) "Запорожці" написана майже через сто років після того, як у 1775 році царськими військами за наказом Катерини ІІ було підступно захоплено й зруйновано Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ в зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, показує, яких втрат зазнала волелюбна Україна, позбавлена своїх захисників і оборонців.
	Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім'я ; Хмари : повісті / І. Нечуй-Левицький. – Київ : Наукова думка, 2001. – 501 с. У повісті "Кайдашева сім'я" на прикладі життя звичайної селянської родини змальовано безпросвітну темноту, що непроглядно огорнула пореформену Україну. Повість "Хмари" висвітлює процес денонаціоналізації інтелігенції, що відбувався у двох напрямках: перший – ополячення, другий – обрусіння.
	Нечуй-Левицький І. С. Князь Єремія Вишневецький : роман / Іван Нечуй-Левицький. – Київ : Школа, 2007. – 254 с. Роман "Князь Єремія Вишневецький" Івана Нечуя-Левицького переносить нас у бурхливе ХVІІ століття. Але в центрі уваги письменника не героїка визвольної боротьби в Україні, а спроба осмислити, як нащадок славного українського лицаря Байди Вишневецького князь Єремія став зрадником свого народу. Це глибоко психологічний твір. Письменник показує, що людина, яка зрадила свій народ, ніколи не матиме щастя.
	Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря : повість / І. С. Нечуй- Левицький. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 118 с. Повість "Микола Джеря" – справжня перлина української літератури, один із найяскравіших зразків антикріпосницької соціально-побутової прози.
	Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря ; Бурлачка. Кайдашева сім'я / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Дніпро, 2001. – 426 с. До книги ввійшли повісті Івана Нечуя-Левицького "Микола Джеря", "Бурлачка", "Кайдашева сім'я", які є яскравим взірцем соціально-побутової повісті.
	Нечуй-Левицький І. С. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Обереги, 2003. – 143 с. Унікальна праця класика української літератури Івана Нечуя-Левицького вийшла друком вперше в 1876 році. Письменник у доступній науково-популярній формі викладає свій досвід осягнення світогляду рідної нації, співвідношення в ньому народних традицій, віри, науки, філософії, історії. У розповідях постають зримі образи героїв української міфології, а також самі легенди про створення світу, людей, мирове дерево дуб.
	Нечуй-Левицький І. С. Хмари ; Над Чорним морем : повісті / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Дніпро, 2004. – 549 с. У повістях "Хмара" (1874) і "Над Чорним морем" (1890) відомий український письменник звертається до теми української інтелігенції, відкривши нову сторінку в українській прозі.
	Нечуй-Левицький І. С. Старосвітські батюшки та матушки / І. С. Нечуй-Левицький. – Київ : Дніпро, 1972. – 430 с. У повісті-хроніці з неперевершеним гумором, іноді навіть карикатурно змальовано життя українського духовенства 20-40 років ХІХ століття. Глузуючи з духовенства, письменник з теплою симпатією показав народ, його побут, його несміливі спроби протесту проти різних знущань.
	Українські письменники : біографії, огляди творчості, літ. напрямки і течії, літературознав. слов. : довідник / [уклад. М. І. Преварська]. – Київ : Велес, 2013. – 366 с. Довідник подає біографічні дані, огляд творчості, перелік основних творів та додаткову літературу про українських письменників, які стали класиками, а також про сучасних українських письменників. Зокрема, розглядається життя та творчість Івана Нечуя-Левицького.
	Тараненко М. П. І. С. Нечуй-Левицький : семінарій / М. П. Тараненко. – Київ : Вища школа, 1984. – 183 с. Книжка містить огляд критичної літератури про життя і творчість видатного прозаїка-реаліста другої половини ХІХ ст. І. С. Нечуя-Левицького від перших згадок і відгуків про його твори у пресі до літературознавчих досліджень. Подано біографічну довідку про життєвий і творчий шлях письменника, який знаменував цілий етап у розвитку української прози ХІХ століття.
Статті з періодичних видань: 1. Бойчук О. І. Іван Нечуй-Левицький. Життя і творчість. "Кайдашева сім'я" - соціально-побутова повість-хроніка : 10 клас / О. І. Бойчук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2015. – № 28/29. – С. 17–23. Конспект проведення уроку з української літератури в 10-му класі за повістю І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". 2. Гаврюшенко Т. М. І. С. Нечуй-Левицький. Казка "Запорожці" : 5 клас / Т. М. Гаврюшенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2016. – № 12. – С. 27–30. План проведення позакласного читання в 5-му класі за казкою І. Нечуя-Левицького "Запорожці". 3. Губанова Л. Сценарій конкурсу інсценівок, присвяченого творчості І. С. Нечуя-Левицького / Любов Губанова // Українська мова й література в сучасній школі. – 2012. – № 1. – С. 76–77. Запропоновано розробку заходу, мета якого – популяризація творчого доробку видатного письменника І. С. Нечуя-Левицького, розвиток творчої активності старшокласників, виховання любові до українського слова. 4. Кирильчук О. Територія уявного: репрезентація історичного минулого в польській та українській белетристиці кінця XIX століття / Олександр Кирильчук // Слово і час. – 2013. – № 10. – С. 14–22. У статті з постколоніальної перспективи розглянуто візії історичного минулого в текстах Г. Сенкевича, М. Старицького й І. Нечуя-Левицького. Акцент зроблено на тому, що історична белетристика аналізує образ Іншого та символізовану географію національної присутності у просторі пограниччя. 5. Кликова Н. П. Іван Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я" : захист навчальних проектів. 10 клас / Н. П. Кликова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. – № 10/11. – С. 26–32. Урок з української літератури в 10-му класі за темою: "І. Нечуй-Левицький. "Кайдашева сім'я". Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Утвердження цінностей національної етики засобами комічного". 6. Кривой О. Ф. А може, і справді, Іване Семеновичу, "З посміху люди бувають"?! : 10 клас / О. Ф. Кривой // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2016. – № 34–36. – С. 19–26. Урок з української літератури в 10-му класі за повістю І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". Розглядаються стильові та жанрові особливості повісті. 7. Марченко Т. М. Проблема добра і зла у творах українських класиків : (І. С. Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я", Панас Мирний та Іван Білик "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"). 10 клас / Т. М. Марченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2017. – № 19–21. – С. 49–55. План проведення уроку з української літератури в 10-му класі, мета якого з'ясувати проблему добра і зла на художніх образах вивчених творів, розвивати навички зв'язного мовлення, мислення. 8. Муравецька Я. Стратегії зорового зображення в повісті Івана Нечуя-Левицького "Без пуття" : реалістичне і декадентське / Ярослава Муравецька // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 34–43. У статті розглянуто реалістичні та декадентські стратегії зорового зображення в повісті І. Нечуя-Левицького "Без пуття" – пародії українських декадентів. Твір проаналізовано в контексті критичної статті письменника "Українська декадентщина". Акцентовано на мімезисі в реалізмі та його відсутності в модернізмі, різниці між реалістичною і романтичною зоровими техніками. Особливу увагу приділено вияву декадентства і реалізму. 9. Муравецька Я. Функціонування компонентів візуального в повісті Івана Нечуя-Левицького "Бурлачка" / Ярослава Муравецька // Слово і час. – 2017. – № 3. – С. 69–72. У статті досліджено візуальні стратегії Нечуя-Левицького на прикладі повісті "Бурлачка", розкрито мету вживання таких елементів. Повість поєднує реалістичні та романтичні візуальні методи. Василинина краса – головний мотив повісті й необхідна частина сюжету. Виникає враження, що автор ставив собі за мету саме оспівування зовнішньої краси української дівчини. 10. Олексієнко Г. Активне навчання в сучасній школі / Галина Олексієнко // Українська мова і література в школах України. – 2016. – № 7/8. – С. 53–55. У статті визначено шляхи методики активного навчання, його принципи та особливості. У якості приклада запропоновано конспект уроку за темою: "Морально-етичні проблеми, порушені в повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуя-Левицького, або Що завадило бути щасливим родині Кайдашів?". У ході заняття активно використовується групова робота учнів. 11. Рижук Л. О. Іван Нечуй-Левицький. Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури. 9 клас / Л. О. Рижук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2017. – № 33. – С. 23–27. Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом І. С. Нечуя-Левицького; розкрити основні чинники формування його світогляду; визначення місця письменника в розвитку української літератури. 12. Рудик Л. Іван Нечуй-Левицький. Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури / Людмила Рудик // Українська мова і література в школі. – 2018. – № 1. – С. 24–30. Урок української літератури за творчістю Івана Нечуя-Левицького. 13. Рудик Л. Уроки вивчення повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" / Людмила Рудик // Українська мова і література в школі. – 2018. – № 3. – С. 38–43. Подано розробку уроку, мета якого – ознайомити учнів з образною системою повісті; поглиблювати вміння характеризувати образи персонажів; виховувати в учнів почуття поваги до старшого покоління, зовнішню і внутрішню культуру. 14. Рудик Л. Уроки вивчення повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" / Людмила Рудик // Українська мова і література в школі. – 2018. – № 2. – С. 37–44. Подано розробку уроку, мета якого – ознайомити школярів із повістю "Кайдашева сім'я"; сприяти виробленню навичок визначати жанр, композиційні складові твору; дослідити специфіку сюжету, актуальність проблеми, розвивати в учнів пізнавальний інтерес до літератури; виховувати високі морально-етичні риси простої людини. 15. Шупта-В'язовська О. Преімпресіонізм у творчості І. С. Нечуя-Левицького / Оксана Шупта-В'язовська // Слово і час. – 2015. – № 11. – С. 32–35. У статті розглядається один з аспектів проблеми органічного формування модернізму в українській літературі. Виокремлюється етап преімпресіонізму в процесі розгортання імпресіоністичного стилю. Об'єктом спостереження обрано творчість І. С. Нечуя-Левицього, у якій виразно заявлений живописний тип літературного преімпресіонізму, а онірична парадигма прози письменника закладає основи психологічного типу. Підготувала: бібліотекар відділу абонемента Я. Д. Петруняк

Повернутись

Поділитись: