ЧОРНОБИЛЬ – ТРАВА ГІРКА

Зоря Полин полину мстила
Біля лелечого гнізда.
І крила Птиці опалила
Ота небачена біда.
В. Шовкошитний

  26 квітня – Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу, а в Україні – День Чорнобильської трагедії.
  Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 р. – найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Вона поставила перед суспільством безліч проблем, які й досі повністю не вирішені. Медичні, радіобіологічні, соціальні, історико-культурні та економічні проблеми, спричинені аварією на ЧАЕС, не мають аналогів у світовій історії.
  Протягом 34 років ми згадуємо день страшної аварії. В установах, закладах освіти і культури відбуваються заходи, присвячені трагедії на Чорнобильській атомній станції. Наведемо коротку історичну довідку будівництва та сучасного стану першої української атомної електростанції.
  Історія Чорнобильської атомної станції починається з Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1966 року про введення в дію енергетичних потужностей у розмірі 11,9 млн кВт. Частину цієї потужності – 8 млн кВт – мали генерувати атомні електростанції. У південній частині Об’єднаної енергетичної системи СРСР планувалося будівництво атомної станції, яка повинна забезпечити електроенергією Центральний енергетичний район – 27 областей Української РСР і Ростовської області з населенням 53 мільйони осіб.
  Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР № 297 від 11 грудня 1969 року була організована Дирекція АЕС, що будується, з місцезнаходженням у селі Копачі Чорнобильського району Київської області з підпорядкуванням її "Головатоменерго". Проммайданчик Чорнобильської АЕС розташовувався у східній частині Українсько-білоруського Полісся в 160 км на північний схід від Києва і в 15 км на північний захід від міста Чорнобиля Київської області.
  15 серпня 1972 року у фундамент головного корпусу було закладено перший кубометр бетону, а 26 вересня 1977 року включенням у мережу турбогенератора № 2 енергоблок № 1 Чорнобильської атомної електростанції був введений у дію. На території України з’явилася перша атомна електростанція. Останній енергоблок Чорнобильської АЕС – енергоблок № 4 – виведений на проєктну потужність 28 березня 1984 року.
  Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС сталася 26 квітня 1986 року у ході проведення проєктних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. Окрім Чорнобильської, на жодній АЕС з реакторами РВПК-1000, після введення їх в експлуатацію, подібні проєктні випробування не проводилися.
  Ліквідація наслідків аварії почалася відразу в ніч аварії. Впродовж декількох годин після руйнування 4-го енергоблоку пожежникам і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати численні вогнища займань, що запобігло загрозі поширення пожежі на інші енергоблоки. Відразу після аварії були зупинені спочатку 3-й енергоблок, що знаходиться в одній будівлі з 4-м, а потім 1-й і 2-й енергоблоки.
  27 квітня було повністю евакуйовано місто Прип’ять, що розташовано у 3 км від ЧАЕС. 2 травня було прийнято рішення про евакуацію населення з 30-км зони ЧАЕС та інших населених пунктів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Згодом, до кінця 1986 року, зі 188 населених пунктів (включаючи Прип’ять) було відселено близько 116 тисяч осіб.
  Після аварії перші два енергоблоки залишилися у нормальному працездатному стані і були зупинені 27 квітня 1986 року. Третій енергоблок, технічно пов’язаний з четвертим, зупинили через півтори години після аварії.
  Питання відновлення експлуатації трьох енергоблоків Чорнобильської АЕС і проведення необхідних для цього робіт були у ряді найважливіших у плані ліквідації наслідків аварії і вирішувалися паралельно з роботами щодо консервації четвертого енергоблоку. 1-й енергоблок після аварії ввели в експлуатацію 1 жовтня 1986 року, 2-й – 5 листопада 1986 року, 3-й – 4 грудня 1987 року. На початку 1988 року завершився перший етап ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
  25 грудня 1995 року було підписано "Меморандум про Взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн "Великої сімки" та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС". Один з принципів меморандуму наголошував про "…важливість нашого спільного зобов’язання вжити всіх необхідних заходів для виведення ЧАЕС з експлуатації в найстисліший, практично досяжний строк".
Підготовка до виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації була однією з цілей другого етапу ліквідації аварії. Рішення про остаточну зупинку енергоблоку № 1 прийнято 30 листопада 1996 року, остаточне закриття ЧАЕС було прийняте Кабінетом Міністрів України 29 березня 2000 року.
15 грудня 2000 року Чорнобильська АЕС офіційно припинила виробництво електроенергії. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми поворотом ключа реактор енергоблоку № 3 було зупинено назавжди.
Після аварії, у період з 1986 по 2000 роки, Чорнобильська АЕС виробила 158,6 мільярда кВт-годин електроенергії. У доаварійний період з 1977 по 1986 роки – 150,2. https://chnpp.gov.ua/ua/about/history-of-the-chnpp-2/chnpp-shutdown
  На момент закриття на ЧАЕС працювало 9000 осіб.
  29 травня 1986 року для захоронення 4-го енергоблоку ЧАЕС та споруд, що до нього відносяться було прийнято рішення про будівництво об’єкту під назвою "Укриття 4-го блоку ЧАЕС".
  Над будівництвом об’єкту "Укриття" працювало близько 90 000 осіб. Його спорудили у рекордно короткий термін – 206 діб. Швидкі темпи спорудження призвели до появи конструктивних недоліків.
  У червні 1997 року на засіданні Великої сімки було прийнято "План здійснення заходів на об’єкті "Укриття" розроблений при взаємодії Комісії Європейського Співтовариства, України, США та групи міжнародних експертів. Цей план визначив основну концепцію, зокрема ряд кроків, спрямованих на приведення об’єкта "Укриття" до екологічно безпечного стану. Етап підготовки до перетворення передбачав побудову нового безпечного конфайнменту – захисної споруди, що містить комплекс технологічного обладнання для вилучення зі зруйнованого четвертого енергоблоку паливовмісних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами та забезпечення безпеки персоналу, населення і довкілля.
  У 2005 році розпочалися підготовчі роботи для будівництва нового безпечного конфайнменту. 29 листопада 2016 року арка нового безпечного конфайнменту була офіційно встановлена у проєктне положення. 8 листопада 2017 року Чорнобильська АЕС прийняла в експлуатацію "огороджувальний контур" нового безпечного конфайнменту.
  Насування арки позитивно вплинуло на радіаційну обстановку. За результатами вимірювань рівнів гамма-випромінювання у колишній зоні будівництва арки, рівні радіації знизилися у середньому в 10 разів. Також арка закрила об’єкт "Укриття" від опадів. Для порівняння – кількість відкачаних з "Укриття" радіоактивно забруднених вод за перше півріччя 2017 року зменшилася у порівнянні з аналогічними періодами минулих років у середньому більш, ніж у 4 рази. Крім цього, знизився викид радіоактивних аерозолів через щілини в об’єкті "Укриття". Арка унеможливила прямий вплив на "Укриття" сонячних променів та вітру, які створювали повітряні потоки всередині об’єкта і виносили за його межі радіоактивні аерозолі. Сумарний об’єм викидів зменшився в середньому в 5 разів.
  Україна та Європа досі долають наслідки цієї Чорнобильської аварії. На самій станції вже 20 років не виробляється електроенергія, але на ЧАЕС досі працюють близько двох тисяч фахівців та обслуговуючого персоналу. Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства, який змушує замислитися над мірою відповідальності влади перед народом за рішення, які вона приймає. Адже питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді.
  До Дня Чорнобильської трагедії працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготували книжкову виставку, на якій представлені документи і матеріали щодо історії будівництва ЧАЕС, її експлуатації, аварії та події після Чорнобильської катастрофи. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

  Демський А. С. Чорнобиль Анатолія Демського [Текст] / А. Демський. – Київ : Саммит-книга, 2011. – 226 с.

  Анатолій Демський з 1986 по 1993 рік брав безпосередню участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС у складі оперативної групи Інституту ядерних досліджень АН України. Робота стосувалася впровадження нової системи контролю за станом зруйнованого 4-го блока. Книга містить нариси про драматичні події Чорнобильської катастрофи (і не лише про них). Вони відтворені автором з натури і додають, а у багатьох випадках і спростовують багато з того, що до сьогодні відомо широкому колу читачів.

  Чернобыль: события и уроки : вопросы и ответы [Текст] / [под. общ. ред. Е. И. Игнатенко]. – Москва : Политиздат, 1989. – 278 с.

  У книзі подана інформація з питань, пов’язаних з аварією на Чорнобильській АЕС. В основу відповідей покладені висновки урядової комісії, яка розслідувала причини аварії і організовувала роботи з ліквідації її наслідків.

  Иллеш А. В. Репортаж из Чернобыля. Записки очевидцев. Комментарии. Размышления [Текст] / А. В. Иллеш, А. Е. Пральников. – Москва : Мысль, 1987. – 157 с.

 Книга розповідає про аварію на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС в кінці квітня 1986 року, про ліквідацію її наслідків. Журналісти були одними з перших, які пів року працювали на АЕС. Їх репортажі й стали основою книги. Чорнобильська аварія – події, які схвилювали всю планету. Тому в кінці знайшли своє відтворення висновки міжнародних експертів і організацій стосовно того, що сталося, подальший розвиток атомної енергетики, її безпека для життя людини.

  Ймення зорі Чорнобиль : фотоальбом / [ред.-уклад. Микола Лябах]. – Чорнобиль : Чорнобильінтерінформ, 1996. – 233 с.

  У матеріалах фотоальбому автори, спираючись на власний досвід, аналізують і оцінюють побачене та пережите. Книга містить багато фотографій. Вони говорять безмовно: то чорними болями людськими, то жевріючою надією, то засторогою. Перед нами падають на коліна слова, холоне, мов кинуте на лід, серце. Створюючи це видання, автори не претендували на вихід у світ якоїсь диво-книги про Чорнобиль. Але істина у висвітленні головної її мети – здолання атомного лиха – незаперечна.