САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ВЕЛИЧКО – УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ

08.05.2020

126

САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ВЕЛИЧКО – УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ

Літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII–XVIII ст., який разом із Літописом Самовидця, Літописом Григорія Грабянки й "Історією Русів" творить комплекс козацької історіографії.
2020 року виповнюється 350 р. від дня народження автора козацького літопису Самійла Величка. З нагоди цієї дати працівники відділу документів із гуманітарних наук підготували віртуальну виставку "Самійло Васильович Величко (1670–1728) – український козацький літописець".
Самійло Величко народився в селі Жуки Полтавської сотні, навчався в Могилянській академії. 1690 року він почав козацьку службу під керівництвом генерального писаря Василя Кочубея. 1702-го Самійло був у козацькому загоні, що ходив до Польщі на допомогу королеві. 1705 року перейшов у генеральну канцелярію Війська Запорозького, але 1708-го потрапив у немилість. 1715 року оселився в Диканьці й розпочав роботу над літописом. На титульній сторінці твору стоїть дата 1720 р. Автор досконало володів польською, німецькою і латинською мовами.
Самійло Величко за життя зібрав власну бібліотеку. У своїй праці використав не лише документи, які знав по роботі в канцелярії, але й сучасні йому історичні твори – наприклад, "Війну домову" Самуеля Твардовського, "Вступ до історії великих народів та європейських держав" Самуеля фон Пуфендорфа, "Хроніки європейської Сарматії" Олександра Гваньїні, записки Мацея Титлевського, діаріуш Симона Окольського та діаріуш канцеляриста Самійла Зорки. У Літописі можна також зустріти посилання на праці та цитування видатних богословів і полемістів того часу – Димитрія Туптала, Лазаря Барановича та інших.
На титанічну літературну працю козацький Нестор поклав останні десять років життя. Літопис розкриває буремні події XVII століття, героїчну боротьбу проти польської шляхти. Центральною фігурою тут виступає гетьман Богдан Хмельницький, твір містить багато народних переказів, легенд про гетьмана. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків із ворогом, описує битву під Жовтими Водами: "Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося".
Сам літопис Самійла Величка не дійшов до нас у належному вигляді: дуже пошкоджений перший том, менше – другий. Цілком імовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події до 1720 року. Тому є думка, що втрачені і прикінцеві сторінки літопису. Самійло Величко для створення свого літопису не обмежився власними спогадами. Навпаки, він використав різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка був щоденник козацького літописця Самійла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького.
Літопис складається з чотирьох частин: перша – "Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…" – змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи в 1620 рік, описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, – щоденника польського хроніста Шимона Окольського – власний коментар; друга і третя частини, що охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі "Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описання", містять значну кількість власних спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії; у 4-й частині зібрано додатки з різних документів XVII століття. Уперше опублікований Київською Археографічною комісією в 1848–1864 роках під назвою "Летопись событий в юго-западной России в 17 в.", тт. I–IV.
Літопис Величка написаний складною українською книжною мовою XVIIІ століття з елементами народної мови, старослов’янізмами, словами польськими й латинськими. Він є одним із найголовніших творів української історіографії 2-ї половини XVII – початку XVIIІ століття. Автор літопису, вже сліпим і у злиднях дописуючи твір свого життя, закликав: "Ласкавий читальнику, коли що здасться тобі в цій моїй праці непевне й неправильне, то може воно так і є …, але не знищуючи й моєї нікчемної праці, виправ мене даним тобі від Бога розумом".
"Сам же Самійло Величко не дочекався виходу свого твору у світ. Він згорів у сутінках XVIII ст., але його думки, його віра й натхнення лишилися навіки. Вони пройшли через спопеляючі хвилі часу як дорогий нетлінний скарб. І цього вже досить, бо коли твір несе в собі "велику музику", як писав свого часу Василь Стефаник, він гідний свого призначення" (В. Шевчук).

	Величко С. Літопис. Т. 1. "Сказання про війну козацьку з поляками…" / Самійло Величко ; пер. з книж. укр. мови та вступ. ст. В. Шевчука ; [редкол.: О. Т. Гончар, Ю. П. Дяченко, М. Г. Жулинський та ін. ; відп. ред. О. В. Мишанич]. – Київ : Дніпро, 1991. – 376 с. : іл. – (Давньоруські та давні українські літописи). – Бібліогр.: с. 370. Літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII–XVIII ст., який разом із Літописом Самовидця, Літописом Григорія Грабянки й "Історією Русів" творить комплекс козацької історіографії. Це історичне першоджерело, перший том якого охоплює події 1648–1659 рр. в Україні. Видання універсальне. Воно придатне для наукової роботи і для любителів історії та культури.
	Величко С. Літопис. Т. 2. Повість літописна про малоросійські та частково інші події, зібрані і тут описані / Самійло Величко ; пер. з книж. укр. мови В. Шевчука ; [редкол.: О. Т. Гончар, Ю. П. Дяченко, М. Г. Жулинський та ін. ; відп. ред. О. В. Мишанич ; комент., покаж. В. О. Шевчук]. – Київ : Дніпро, 1991. – 644 с. : іл. – (Давньоруські та давні українські літописи). – Бібліогр.: с. 641. Другий том продовжує опис подій першого тому і закінчується 1700 р. Це документальне першоджерело. Переклад українською мовою здійснено вперше. Книга містить науковий коментар, широко ілюстрована.
	Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки / [уклад. В. Крекотень]. – Київ : Дніпро, 2006. – 967, [7] с. : іл. – Бібліогр. в прим. в кінці розд. Цей збірник – унікальний корпус козацької історіографії. До нього входять Густинський літопис – видатна пам’ятка української історичної прози першої половини XVII ст., що охоплює основні події всесвітньої історії, літописну історію Київської Русі, південноруських князівств XII–XIV ст., Литовської Русі аж до історичних витоків козацтва; Літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII–XVIII ст. у двох томах. Перший том охоплює події 1648–1659 pp. в Україні. Другий продовжує опис подій і закінчується 1700 р.; закінчує збірник Літопис Грабянки – розповідь про походи та битви козацькі XVI–XVIII ст. Перебіг із писань різних літописців та зі щоденника, писаного на війні, що точилася з поляками, зібраний зусиллями полковника Григорія Грабянки й підтверджений самобутніми свідченнями старих жителів м. Гадяча 1710 р. Це документальні першоджерела, де значуще кожне слово.
	Соболь В. А. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко / В. Соболь; [Відп. ред.: Ф. Д. Пустова, В. В. Яременко]. – Донецьк : МП "Отечество", 1996. – 333 с. Найфундаментальніший твір козацького літописання XVII–XVIII століть – Літопис Самійла Васильовича Величка – вперше досліджується як самобутнє явище українського літературного бароко. Особлива увага приділяється джерельній базі літопису в її взаємодії з авторським масивом тексту; давньоруським літописним та фольклорним витокам барокової образності твору; жанровим секретам та специфіці кожної з його частин ("Сказаніє о войнь козацкой зъ поляками..." та "Повьствованія літописная о мало-росшжихъ и инихъ отчасти поведешяхъ собранная и зде описанная"); Величковій концепції "первісної шляхетності" та чинникам творення барокових образів української шляхти. Монографія розрахована на широке коло літературознавців, науковців, викладачів, студентів, на всіх, хто цікавиться давньою україністикою, кого приваблює дивосвіт барокової історіографії.
	Дзира І. Козацьке літописання 30-х – 80-х рр. XVIII ст.: джерелознавчий та історіографічний аспекти / І. Дзира. – Київ: Інститут історії України НАН України, 2005. – 567 с. У монографії на широкому колі джерельних матеріалів, зокрема архівних, наукової літератури, висвітлюються особливості тематики, хронології, жанрова й методологічна еволюція українських історико-літературних творів 30-х – 80-х рр. XVIII ст. Автор дає детальний аналіз козацьких літописів як пам’яток історичної думки, розглядає специфіку світобачення літописців, їхні політичні позиції.
	Возняк М. С. Історія української літератури : підручник для студ. вищ. навч. закл. / Михайло Возняк. – Вид. 2-ге, перероб. – Львів : Світ, 1992. – 696 с. Фундаментальна праця відомого українського філолога, академіка М. С. Возняка висвітлює періоди розвитку української народності, оригінального і перекладного письменства, літописну літературу. Детально проаналізовано всі аспекти утвердження національної самобутності українського народу в ХVІ-ХVІІ ст.
	Драгоманов М. П. Вибране ("...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні") / Михайло Драгоманов; [ Упоряд, та авт. іст.-біогр. нарису Р. С. Міщук; Приміт. Р. С. Міщука, В. С. Шандри]. – Київ : Либідь, 1991. – 688 с. – ("Пам’ятки історичної думки України"). Книга дає уявлення про багатогранні наукові інтереси видатного українського вченого – історика, літературознавця, фольклориста, публіциста, соціолога. В ній представлені статті як відомі читачеві, так і мало знані, що розкривають концепцію розвитку української нації.
	Історія українського козацтва : нариси : у 2 т. – Т. 2 / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, НДІ козацтва ; [редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін.]. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2006–2007. – 799с. : іл. У другому томі розглянуто етнонаціональні аспекти феномену українського козацтва, козацьке право й судочинство, православні традиції козаків, специфіку козацького історіописання, сприйняття українського козацтва у західноєвропейському світі. Спеціальні нариси присвячено еволюції козацького стану після ліквідації козацької держави. Розраховано на науковців, студентів і викладачів вузів, широкий читацький загал.
	Енциклопедія історії України в 10 т. – Т. 1. А–В / ред. В. А. Смолій. – Київ: Наук. думка, 2003. – 688 с. : іл. В енциклопедії представлено відомості про видатних громадських діячів, учених, діячів культури та мистецтва, освіти, основні історичні події України, надано відомості про окремих видатних людей планети, тим чи іншим чином пов’язаних з Україною, та про вчених, які вплинули на розвиток історичної науки. ЕІУ – праця великого колективу науковців України, в якій підбито підсумок здобуткам національної історіографії. Т. 1. А–В. ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Васильович – історик українського козацтва, представник риторично-фактографічної течії у вітчизняній історіографії. Від 1690 року служив у канцелярії генерального писаря В. Кочубея. Протягом 1705–1708 років – військовим канцеляристом Генеральної військової канцелярії. Наприкінці 1708-го під час політичних репресій Петра І в Україні, викликаних визвольним виступом І. Мазепи, був ув’язнений. Після звільнення 1715 р. оселився в с. Жуки під Полтавою. Автор фундаментального історичного трактату (написаного між 1715 і поч. 1720-х рр.), присвяченого подіям української історії з XVII до поч.XVIII ст.
	Мицик Ю. А. Як козаки Україну боронили / Юрій Мицик, Сергій Плохій ; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, НАН України. – Київ : Кліо, 2018. – 367 с. : іл. Книжка містить захопливу науково-популярну розповідь про виникнення українського козацтва, його розквіт і занепад. Характеризуються звичаї козацтва, його військове мистецтво, релігійне життя, побут, устрій і функції Запорозької Січі, боротьба із зовнішніми ворогами, внесок козацтва в культуру українського народу. Для широкого загалу читачів.
	Франко І. Студії над українськими народними піснями / І. Франко. Твори : У 50-ти т. – Т. 43. – К. : Наук. думка, 1986. Книга містить фольклористичні та літературно-критичні праці.
	Підготувала Валентина Куценко, завідувачка відділу документів із гуманітарних наук

Повернутись

Поділитись: