Поміркуймо про те, чому ми так часто вимагаємо, щоб діти добре поводилися. Бо, напевно, колись самі також швидко забули про свою істинну природу і пристосувалися до того, чого батьки хотіли для нас, до їхніх вказівок та очікувань.
  Знаєте, чому так вийшло? Тому що діти, підкорюючись вимогам батьків, і справді поводяться добре та пристосовуються до батьківських моделей. Вони відмовляються бути собою, аби отримати таку бажану любов, яка дозволить їм вижити і вирости.
  Ви можете не програмувати свою дитину й допомогти їй уникнути складнощів, з якими ви стикалися в дитинстві та підлітковому віці через те, що у ваших батьків теж були батьки, які несвідомо робили те, що могли, а не те, що насправді потрібно було робити.
  Перший крок до того, щоб не програмувати своїх дітей, полягає в тому, щоб перестати жити з почуттям провини і звинувачувати своїх батьків.
  Важливий також процес обміну інформацією між вами та вашою дитиною. Спілкуватися з дітьми можна по-різному, і, віримо ми в це чи ні, наш спосіб спілкування постійно впливає на процес виховання. Наприклад, є різниця між батьком, який постійно твердить дитині: "У тебе нічого не вийде, не роби цього!" і батьком, що говорить: "Спробуй іще раз, у тебе напевно вийде!".
  Багато хто думає, що самооцінку можна побудувати з нуля, коли робити дитині компліменти, розвивати в ній прагнення змагатися й досягати успіху, хвалити – але тільки за відмінні результати, яких чекають батько або мати. Насправді ж кожна дитина народжується з високим рівнем самооцінки, а її руйнують неправильне виховання, вимога результатів і заохочення змагальності. У результаті діти стають дорослими, що живуть у постійній напрузі. Такі люди невпевнені в собі, шукають схвалення й без кінця намагаються здаватися кимось іншим замість того, щоби бути самим собою.
  Дорогі батьки, будьте опорою своїм дітям. Не намагайтеся зробити їх іншими. Любіть своїх дітей – і вони будуть щасливі. Якщо ви зацікавлені в тому, щоб дитина виросла успішною, впевненою в собі та емоційно стійкою, намагайтеся спілкуватися з нею на рівних, поважаючи свою дитину як особистість.
  Усім, кому не байдужа тема виховання дітей, відділ документів із гуманітарних наук пропонує тематичну віртуальну книжкову виставку "Не програмуйте дитину".

 Дюмонтей-Кремер К. Між "можна" та "не можна". Як встановлювати межі для дитини : [пер. з фр.][Текст] / Катрін Дюмонтей-Кремер. – Київ : Сварог, 2020. – 99 с.

  Зазвичай батьки люблять своїх дітей та готові виконати майже всі їхні бажання. І частенько нам ніяк не вдається знайти правильний баланс між цими вічними проханнями й нашими поняттями про дозволене. У результаті – скандали, сльози, осудливі погляди перехожих та неприємне відчуття незручності і відчаю.
  Французький дитячий психолог Катрін Дюмонтей-Кремер вважає, що з ранього віку необхідно встановити для малюка межі дозволеного. Дотримання цих кордонів закладе міцну основу особистості дитини. Рекомендації авторки допоможуть зберегти сили й нерви, а також дозволять дитині з мінімальним стресом упоратися з усіма складнощами дорослішання та адаптації до світу дорослих. Книга стане незамінним посібником для батьків дітей від року до семи.

 Кволс К. Радість виховання. Як виховувати дітей без покарання [Текст] / Кетрін Кволс. – Київ : Сварог, 2020. – 222 c.

  Уявіть собі таку сім'ю, де кожен намагається підтримати іншого, де уважно прислухаються одне до одного та виходять із конфліктних ситуацій без образ і кожен отримує те, що хоче.
  Книга "Радість виховання", в основі якої лежать наукові праці Рудольфа Дрейкурса, стане безцінною помічницею та керівництвом для дорослих, які хочуть бачити свою сім'ю щасливою і гармонійною.

 Літкотт-Гаймс Дж. Як виховати дорослого [Текст] : зламайте батьківські стереотипи та підготуйте свою дитину до успіху / Джулі Літкотт-Гаймс ; пер. с англ. Олена Замойська. – 3-тє вид. – Київ : Наш формат, 2019. – 356 с. – (Дитяча психологія).

  Батьківська гіперопіка, на думку Джулі Літкотт-Гаймс, уже набула масштабів катастрофи. Сучасна молодь не готова найближчим часом перебрати на себе відповідальність за долю країни. Ба більше – юнаки й дівчата не готові навіть відповідати за власне життя. На численних життєвих прикладах і багаторічних дослідженнях авторка показує, що батькам насамперед потрібно не перевиховувати дітей, а змінюватися самим. На прикладі власної родини авторка демонструє, як вирватися з лабетів надмірної опіки стосовно власних дітей і перестати поповнювати лави "батьків-квочок".

 Максименко Д. С. Мовленнєвий і психічний розвиток дітей раннього віку. Практична психологія [Текст] / Д. С. Максименко. – К. : Центр учбової літератури, 2018. – 192 с.

Практичний посібник може бути корисним логопедам, психологам, дефектологам, педагогам, слухачам курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників та всім, хто цікавиться психологією стосунків з дітьми.