ЮРІЙ ВОРОНИЙ – ЗАСНОВНИК ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ В УКРАЇНІ
Юрій Вороний – засновник трансплантології в Україні.
До 125-річчя від дня народження уродженця с. Журавка Варвинського району, відомого українського хірурга, доктора медичних наук, професора Київського медичного інституту, 
який перший у світі здійснив операцію по пересадці нирки людині Ю. Ю. Вороного відділ краєзнавства пропонує віртуальну книжково-ілюстративну виставку-портрет "Юрій Вороний – засновник трансплантології в Україні".
Відомий український хірург, доктор медичних наук, професор Юрій Юрійович (за метриками Георгій Георгійович) Вороний народився 9 серпня 1895 року у с. Журавка сучасного Варвинського району у родині відомого в Україні та за її межами вченого-математика Георгія Феодосійовича Вороного (28.04.1868 – 20.11.1908).
Навчався в одній із гімназій Варшави, а після смерті батька завершив навчання у Прилуцькій гімназії. У 1913 році Юрій Вороний вступив на медичний факультет університету св. Володимира у Києві, але його навчання перервала Перша світова війна. Записався до армії. Працював у перев'язувальному загоні допомоги воїнам.
Юрій Вороний був активним учасником подій Української революції 1917 – 1921 рр. Він брав участь у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Отримав поранення. З п'ятьма студентами Юрія врятували. Його виходила красуня Віра Йосипівна Нечаївська – член Української Центральної Ради від жіночого союзу. Пізніше вона стала дружиною Юрія Вороного. Згодом у них народилися діти – син В'ячеслав і дочка Галина.
По закінченні Київського медичного інституту у 1921 році, Юрій Вороний вступив 
до аспірантури, а його керівником став професор Євген Черняхівський. Працював ординатором, асистентом хірурга. Тривала й експериментальна робота над трансплантацією органів.
У другій половині 1920-х років Юрій Вороний працював у Харкові. Окрім хірургічної діяльності активно займався науковими експериментами. Але "націоналістичне минуле" заважало рухові по кар'єрним сходинкам у Харкові і у 1930 році хірурга перевели до Херсона – очолити хірургічний напрям у районній лікарні, яка була підрозділом Харківського інституту невідкладної хірургії.
Юрій Вороний швидко здобув славу талановитого лікаря у Херсоні й мав велику кількість пацієнтів, що тільки збагачувало досвід і майстерність хірурга. У вільний час Юрій Вороний постійно їздив до Харкова, де проводив кропітку експериментальну роботу із професором Шамовим.
3 квітня 1931 року у Харкові Юрій Юрійович Вороний вперше у світі провів операцію з пересадки трупної нирки людині. Пацієнтка прожила з новим органом лише сорок вісім годин. Причиною смерті стала несумісність тканин і органів. На думку вчених-медиків, Юрій Вороний проклав шлях до нового етапу у розвитку світової клінічної трансплантології. У 1935 році без захисту дисертації йому присудили ступінь кандидата медичних наук.
Здавалось, що після виконання цієї операції Юрій Вороний мав би отримати світову славу. Але закритість радянської системи та політичні репресії 30-х років зіграли свою роль. У другій половині 1930-х років Юрій Вороний повернувся до Харкова і очолив кафедру хірургії. . стоматологічного інституту.
З початком німецько-радянської війни у 1941 році волею долі Юрій Вороний залишився на тимчасово окупованій території. Навіть за таких умов йому вдалося здійснити ще одну унікальну операцію – пришити дівчині відірвану вибухом снаряду руку. Потім Юрій Вороний виїхав із Харкова, щоб оселитися у селі Нова Водолага. Тут він працював сільським лікарем.
У лютому 1943 року розпочався наступ радянських військ. Тікаючи, окупанти захопили Юрія Вороного у полон. Утримували його у пересувному німецькому лазареті як полоненого санітара. З часом Юрію Юрійовичу вдалося втекти.
З січня 1944 року Юрій Вороний виконував обов'язки уролога у лікувальних закладах Житомира. Працюючи у Житомирській обласній лікарні, у 1949 році провів ще чотири операції з пересадження трупної нирки.
3 травня 1950 року розпочалося київське життя Юрія Юрійовича Вороного. Він очолив відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології ім. О. О. Богомольця, а у 1952 році захистив докторську дисертацію, присвячену терапії травматичного шоку. І з того часу до 1961 року працював у Київському інституті гематології і переливання крові. Помер Юрій Вороний 13 травня 1961 року від хронічного коронарного захворювання. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
В історії медицини Юрій Юрійович Вороний назавжди залишився піонером трансплантології.
 |
Георгій Вороний: погляд у майбутнє [Образотворчий матеріал] : [фотоальбом / Черніг. облдержадмін.; упоряд.: І. І. Гаврись, І. М. Рябчук]. – Чернігів, 2012. – 35 с. Книга присвячена видатному математику Г. Вороному та його родині, в тому числі і Юрію Вороному. |
 |
Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну [Текст] : зб. ст. і матеріалів / Благод. фонд ім. Г. Вороного ; відп. ред. Г. М. Сита [та ін.]. – Чернігів : Десна Поліграф, 2012. – 607 с. : іл. В збірник увійшли матеріали і публікації вчених, дослідників, краян, журналістів про всесвітньо відомого українського математика, нашого земляка Георгія Федосійовича Вороного (1868 – 1908) та непересічних представників його родини. |
|
Відкриття Меморіальної дошки // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну: зб. ст. і матеріалів. – Чернігів, 2012. – С. 171 – 173. |
|
|
Король И. Е. Страницы жизни Ю. Ю. Вороного (правда и вымысел) / И. Король , И. Полюх , С. Волченко // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну: зб. ст. і матеріалів. – Чернігів, 2012. – С. 136 – 157. |
|
|
Лесовой В. Н. Юрий Юрьевич Вороной – пионер отечественной трансплантологии / В. Лесовой , Ж. Перцева // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну: зб. ст. і матеріалів. – Чернігів, 2012. – С. 158 – 168. |
|
|
Науковий подвиг Юрія Вороного // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну: зб. ст. і матеріалів. – Чернігів, 2012. – С. 133 – 135. |
|
|
Немировська Н. На книжкову полицю // Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну: зб. ст. і матеріалів / Н. Немировська – Чернігів, 2012. – С. 174 – 176. |
|
|
Греченко Г. Род Вороных гордость Украины / Г. Греченко // Черниговский полдень. – 1998. – 12 февр. – С. 5; 19 февр. – С. 5. Родовід Вороних веде свій початок з с. Журавки Варвинського р-ну. Представники родини – видатні математики і медики. |
|
 |
Дідовець М. Вічне перехрестя Вороних / М. Дідовець // Деснянська правда. – 2011. – № 46 (28 квіт.) – С. 1 – 2.
|
|
Дубенко Д. Хірург Вороний, який вперше пересадив нирку людині: українізатор і учасник бою під Крутами [Електронний ресурс] / Д. Дубенко // ВВС NEWS. Україна. – 2020. – 29 лип. – Режим доступу: |
|
|
Рудяченко О. Юрій Вороний. Тримати розмах крил [Електронний ресурс] / О. Рудяченко // Укрінформ. – 2020 – 4 квіт. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2910774-urij-voronij-trimati-rozmah-kril.html. – Назва з екрану |
|
 |
Терниста доля українських лікарів. Покоління втрачених можливостей: брати Юрій та Олександр Вороні // Практикуючий лікар. – 2013. – № 1. – С. 94 – 101 ; № 2. – С. 106 – 113. Історична розвідка щодо постаті українського хірурга Юрія Юрійовича Вороного, який першим у світі здійснив трансплантацію кадаверної нирки. |
|
Юрий Вороной: жизненный подвиг основателя украинской трансплантологии // Здоров’я України. – 2009. – № 17. – С. 72 – 73. |
Підготувала
Олена Дорохова, бібліотекар відділу краєзнавства