ТРАДИЦІЇ БОРТНИЦТВА
Щорічно 19 серпня в Україні відзначають День пасічника. Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду – українська. На пасіках країни сьогодні "працює" близько п'яти мільйонів бджолиних сімей.
Вченими, завдяки датуванню однієї знайденої скам'янілої соти, було зроблено припущення, що бджоли почали виробляти мед близько 3 мільйонів років тому. Люди ж почали вживати мед близько 15 000 років тому. Таку гіпотезу висунули, коли в Валенсії (Іспанія) були виявлені стародавні печерні малюнки, на яких була зображена людська фігура, що збирає мед з вулика. Мед уживали не тільки як цінний харчовий продукт, але і як обрядову страву. Медом і воском сплачували данину. У великій кількості вони йшли на експорт у близькі й віддалені країни – Візантію, Італію, Францію, німецькі землі, через Каспій – аж до країн Сходу. Літописні джерела зберегли відомості, що в 945 році княгиня Ольга при обміні дарунками з візантійським імператором Костянтином отримала від нього золото, срібло, дорогоцінний посуд, а йому дарувала віск, мед, а також челядь.
Як уже зазначалось, бджолярство було відоме з давніх-давен, а звичних вуликів тоді не було й за медом доводилося лазити на дерева (часом дуже високо, тому можна було травмуватися). Називали таких збирачів меду бортниками.
Бортництво, або бортьове бджільництво, було однією з найважливіших галузей господарства ще Київської Русі. Виробництво меду та воску згадується у літописах та записках середньовічних географів. Кодекс законів "Руська правда" містить відомості про штрафи за порушення бортної межі, за знищення бортів і бортних дерев. Бортництво – це традиційний вид народних промислів, лісова форма пасічництва. Для добування меду бортники спершу утримували бджіл у природних або штучних дуплах дерев, пізніше – у спеціально виготовлених колодних вуликах, які підвішувалися до лісових дерев або розташовувалися в садибах. На території України бортництво було розвинене у низці регіонів: у Карпатах, на Поділлі, Полтавщині, Поліссі. Значення в системі господарських практик бортництво (як вид традиційного промислу) зберігало до другої чверті ХХ століття в Поліському регіоні. До тимчасового зупинення бортного промислу на Поліссі призвели меліоративні роботи радянських часів, внаслідок яких осушувалися та заростали лісом болотяні прогалини з великими масивами медоносних рослин (насамперед вересу). Проте в деяких поліських селах досі займаються цим промислом. Сьогодні ареал поширення бортництва охоплює райони Рівненської і Житомирської областей.
Працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготували книжково-ілюстративну виставку "Традиції бортництва". В книжкових та періодичних виданнях, представлених на виставці, містяться загальні відомості про бджіл, про продукти бджільництва, а також про утримання бджіл як в сучасних вуликах, так і в бортях, які вже не є традиційними для пасік.
30 квітня 2018 року бортництво як традиційний промисел було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Перегляд документів, представлених на виставці, дає змогу поглибити знання про звичаї та давні промисли України.
|
Балушок В. Загадкові севрюки: 4. Етнокультурні особливості / В. Балушок // Сіверянський літопис. – 2016. – № 4. – С. 3–15.
У статті піддаються аналізу особливості культури севрюцької спільноти, які виокремлювали її з-поміж інших спільнот. Їх господарство мало комплексний характер. Але найрозвиненішим промислом було бортництво. Мова севрюків виявляє певні риси схожості із лівобережнополіським говором української мови.
|
|
Беркович А. Е. В Ізраїлі знайшли найстаріші вулики у світі / Адам Еліаху Беркович, пер. Миколи Горніча // Пасіка. – 2020. – № 4. – С. 19–20.
Професор Аміхай Мазар вивчав археологічні розкопки на ділянці в долині Йордану під назвою "Тель-Рахов", коли знайшов доказ існування бджільництва 3 тисячі років тому – найдавніше свідчення цієї галузі коли-небудь відкрите. Він зробив чудове та рідкісне відкриття, яке показує, що Ізраїль мав часи солодкі, як мед, і це також допомагає зрозуміти Біблію трохи краще.
|
|
Бортництво – промисел давній і такий молодий / підгот. М. І. Іванченко // Пасіка. – 2019. – № 1. – С. 18–19.
Бортництво – це розведення бджіл у бортях, тобто лісове бджільництво. В статті згадується дещо з історії цього давнього ремесла, а також наголошується на сучасних аспектах застосування бортництва. У Поліському природному заповіднику, що на півночі Житомирщини, з 2019 року планується реалізація міжнародного проєкту з підтримки та поширення бортництва в нові регіони Полісся.
|
|
Відродження бортьового бджільництва // Пасіка. – 2019. – № 7. – С. 9.
На півночі Житомирської області, у Поліському природному заповіднику відроджують бортництво, або бортьове бджільництво, стародавній спосіб розведення бджіл, популярний ще за часів Київської Русі. Суть його полягає в тому, що бджоли утримуються у дуплах або довбаних колодах, прикріплених до дерев.
|
|
Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Життя бджіл та сутність бортного промислу / І. А. Готун, О. А. Коваль, А. В. Петраускас // Археологія. – 2008. – № 4. – С. 76–86.
Статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції Інституту археології НАН України присвячено дослідам із виготовлення аналогічних середньовічних (у стовбурах дерев та відокремлених) бортей, розведення бджіл та відтворення можливої форми рецепту питного меду давньоруського часу. У першій частині статті схарактеризовано бджолину сім'ю та бортний промисел як специфічну галузь господарської діяльності.
|
|
Медова Чернігівщина / [ред. і упоряд. Микола Будлянський]. – Чернігів : Десна, 2013. – 191 с.
Пасічництво – одне з найдревніших ремесел, поширених у сіверському краї. І сьогодні на батьківщині Петра Прокоповича пасіка є чи не в кожному селі й невеличкому хутірці. Відроджується й виготовлення питних медів. Про все це – у "Медовій Україні".
|
|
Поліщук В. П. Бджільництво : підруч. для проф.-техн. навч. закл. / В. П. Поліщук. – Київ : Вища школа, 2001. – 287 с.
Висвітлено господарське значення бджільництва, його розвиток і сучасний стан, біологію бджолиної сім'ї, питання годівлі, утримання і розведення бджіл. Описано типи вуликів і пасічних будівель, пасічницький інвентар та механізацію виробничих процесів, медоносну базу і запилення ентомофільних культур, технологію виробництва продуктів бджільництва, хвороби і шкідники бджіл, економіку та організацію галузі.
|
|
Пчеловодство : маленькая энцикл. / [Ю. М. Батуев, Г. Д. Билаш, С. Я. Болдырев и др.] ; ред. Г. Д. Билаш [и др.]. – 2-е изд. – Москва : Большая Российская энциклопедия, 2000. – 510 с.
Енциклопедія "Пчеловодство" являє собою популярне науково-довідкове видання з різних питань бджільництва: біології бджолиної сім'ї, методів утримання і розведення бджіл, розміщення і обладнання пасік, збереження продуктів бджільництва і т. ін.; містить близько 1000 термінів і понять; розрахована на бджільників, а також читачів, що бажають зайнятися бджільництвом чи зацікавлених в ньому.
|
|
Сілі Т. Еволюційний підхід до апікультури (10 пропозицій для кращого утримання бджіл) / Том Сілі ; пер. Миколи Горніча // Пасіка. – 2020. – № 1. – С. 18–24.
Еволюція шляхом природного відбору – це основоположне поняття для розуміння біології медоносних бджіл, але її принципи рідко використовуються в сучасному бджільництві. Відтоді, як люди почали тримати бджіл у вуликах, ми порушили вишукану форму, яка колись існувала між сім'ями медоносних бджіл та їхнім середовищем. Автор статті перераховує, на його погляд, 20 найголовніших відмінностей між домашніми й дикими бджолами та називає 10 пропозицій для кращого утримання бджіл у вуликах.
|
|
Цікава В. Бортьове бджільництво / В. Цікава // Пасіка. – 2018. – № 2. – С. 9.
Бортьове бджільництво, або бортництво, – це найстаріша форма утримання бджіл, при якій вони мешкають в дуплі дерева. Борті можуть бути створені природним чином або ж сформовані бджолярами. Автор статті розповідає про історію бджільництва, а саме про утримання бджіл в бортях.
|