ВМИРАЄ ВСЕ В ЖИТТІ ТА НЕ ВМИРАЄ СЛОВО

(До Міжнародного дня рідної мови)

  Однією з основних ознак нації є мова. "Вплив мови на національне життя і характер далеко сягає. Мова росте вкупі з нацією, дає голос усім народним радощам і злигодням, боротьбі, перемогам і поразкам, духовним і матеріальним змаганням. В ній відбиваються поведінка і звичаї, традиції, віра, надія і гордість. Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію." Це слова з перекладацької спадщини Лесі Українки. Їй дуже близькими були ідеї національного визволення і мовного відродження, тому і для перекладу вона брала речі співзвучні. Одна із них – "Справа ірландської мови" Френсіса Фегі, звідки і взято цитату.
  Прагнучи підтримувати мову також як ознаку культурної приналежності нації, ЮНЕСКО на ХХХ сесії Генеральної конференції, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі, проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови "для підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності". Цьому передували досить сумні події. У 1952 році, 21 лютого, під час демонстрації у Дацці поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів які виборювали своє право розмовляти рідною мовою. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш), саме за пропозицією цієї держави 21 лютого стали відзначати як Міжнародний день рідної мови. У світі його вперше відзначили у 2000 році, а в Україні, згідно з розпорядженням президента почали відзначати з 2002 року
  На книжковій виставці "Вмирає все та не вмирає слово", організованій на абонементі, експонуються книги про мову як суспільне явище, історію виникнення і розвиток мови, про значення мови і мовлення в житті людини а також книги для тих хто хоче як вивчати, так і удосконалювати свої знання української мови, адже французи кажуть, що чужу мову можна опанувати за якийсь час, свою ж треба вивчати ціле життя.