А я так мало, небагато
Благав у Бога, тілько хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку.

Т. Шевченко

  Нині постать Т. Шевченка на часі. Його творчість – це канва патріотичного духу України. Але Шевченко неосяжний, як Космос, і вивчається тепер по – новому як Людина.
  Він цікавий в іпостасях коханого і друга. Шевченко любив жіноче товариство і шукав виходу із самотності, бажав тихого сімейного життя. Історія зберегла імена жінок, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, яких любив він.
  6 березня в читальному залі бібліотеки відбувся літературно-мистецький вечір "Шевченкові музи", приурочений життю і творчості, першому й останньому коханню геніального поета. Цей вечір, один із циклу заходів "Т.Г. Шевченко – духовний батько українців", приурочений 200-річчю від дня народження поета.
  Літературно-музична композиція, яку підготували бібліотечні працівники – це спроба заглянути в потаємний куточок поетового серця і побачити, як палко він кохав. Джерелом дослідження при підготовці були використані ліричні вірші, присвяти, листи до друзів, до близьких, особливо – записи в "Щоденнику". Композиція супроводжувалась на фортепіано у виконанні викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. Вільконського В. Граф.
  Присутні заходу: викладачі, літератори, студенти, громадськість міста переглянули книжкову виставку "Жінки в житті Т. Шевченка".