"… Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину."
В. Симоненко

  Український поет і журналіст, один з найбільш яскравих представників покоління "шістдесятників" Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. Його життя було миттєве, як спалах метеора. Він сліпучо сяйнув на українському небосхилі й пішов за обрій, не проживши й двадцяти дев’яти...
  "Україні", "Грудочка землі", "Лебеді материнства", "Земле рідна, мозок мій світліє..." – це далеко не всі поезії Василя Симоненка – поета-патріота, який боровся за духовне відродження рідної України.
  Лише одна збірка "Тиша і грім" (1962) вийшла при житті автора, вже після смерті видано такі збірки: "Земне тяжіння" (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), "Поезії" (1966), "Лебеді материнства" (1981), "Поезії" (1985), казки "Цар Плаксій та Лоскотон" (1963), "Подорож у країну Навпаки" (1964), збірка новел "Вино з троянд" (1965), "Півні на рушниках" (1992). Багато віршів покладені на музику,а уривок із поезії "Лебеді материнства" ("Виростеш ти сину") став народною піснею.
  Надзвичайною єдністю з українським народом сповнено більшість поезій Василя Симоненка.
  "Де зараз ви, кати мого народу ?" – це один з найкращих творів поета, де Симоненко досягає високого Кобзаревого звучання:
"Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!"
  "Народ мій є! Народ мій завжди буде!" – під такою назвою в читальному залі Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка представлена виставка-портрет приурочена 80-й річниці від дня народження великого сина України Василя Симоненка. Для шанувальників поезії: кращі твори поета, статті з періодичних видань, щоденники О. Гончара, П. Тичини, спогади М. Сома, Б. Олійника, М. Вінграновського, М. Жулинського та ін. літературознавців про поета.
  "З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка... Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні..." – Олесь Гончар.