У Мистецькій вітальні Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка відбувся вечір пам’яті чернігівського поета Петра Пулінця (1941-2001).
  В українську поезію Петро Пулінець прийшов, як і в переважній більшості приходять у неї, у пору своєї юності, що випала на початок 60-х років, позначених у нашому письменстві неперебутніми талантами його дещо старших ровесників – Івана Драча, Миколи Вінграновського, Євгена Гуцала, багатьох інших поетів і прозаїків, яких ми тепер зазвичай називаємо шістдесятниками.
  Запальний дух шістдесятництва по-особливому відчувався у стінах Ніжинського педінституту ім. Миколи Гоголя, передовсім на філологічному факультеті, де випало навчатися хлопцю з невеличкого села Бакланів, що поблизу Ніжина. Щойно закінчив інститут і вже видав першу збірку новел Євген Гуцало, ще студентами підготували перші поетичні збірки Леонід Горлач та Володимир Мордань, з якими в один час навчався Петро Пулінець. Власне, ціле гроно талантів виплекав тоді й дещо пізніше викладач зарубіжної літератури і водночас керівник інститутської літературної студії Дмитро Наливайко – нині доктор філологічних наук, професор, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
  1969 року побачила світ його перша поетична збірка "Сонячна доля". Петро Пулінець на той час уже працював відповідальним секретарем у редакції районної газети "Нові горизонти", що у містечку Коропі. Невдовзі молодого і талановитого не тільки поета, а й журналіста запросили на роботу до редакції обласної молодіжної газети "Комсомольський гарт". А 1974 року у видавництві "Радянський письменник" вийшла його друга збірка поезій – "Лист від батька". На жаль, вона стала останньою за життя поета. Остання ж збірка "Брате мій, журавлику…" вийшла в Чернігові у 2002 році, через рік після його смерті.
  Петро Васильович писав вірші до останку своїх днів, хоч, звісно, повністю віддатися поетичній творчості не мав можливості – чимало часу й енергії забирала щоденна газетярська праця, якій, власне, і присвятив своє життя, причому майже чверть століття – роботі у редакції обласної газети "Деснянська правда". Його поезія сповнена щирістю і щедрістю душі, ніжністю, заглибленістю у красу рідного слова, філософським осмисленням життя і світу, отим незбагненним відчуттям, що являється у хвилини натхнення "поміж сонцем і серцем – на відстані радості".
  На вечорі пам’яті, який відкрила бібліотекар відділу мистецтв Валентина Золотар, зі спогадами про поета виступили його друзі – письменники і журналісти, бібліотекарі і вчителі:  Олександр Олійник, Дмитро Іванов, Михась Ткач, Михайло Кушніренко, Валентина Будко, Яків Ковалець, Людмила Студьонова, Станіслав Коваль, Сергій Богдан, Валентина Меркулова, Василь Щербонос, Вікторія Солонікова, Ростислав Мусієнко, автор цих рядків, а також донька Ярослава. Пісні композитора Миколи Ведякіна на слова Петра Пулінця виконала артистка обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм Світлана Підгайна.
  Натхненником та ведучим вечора був поет Микола Лелюк.

Володимир САПОН