2018 рік оголошено роком охорони культурної спадщини в Україні. Збереження та популяризація пам'яток історії та культури – обов'язок кожного свідомого громадянина. На Чернігівщині завжди були дуже активні захисники духовного надбання краю.
  18 квітня в читальній залі Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка відбулося спільне засідання членів клубу "Шанувальники старого Чернігова" та користувачів бібліотеки на тему "Андрій Карнабед: життя, творчість, пам'ятки" до Міжнародного дня пам'яток і визначних місць.
  Андрій Антонович Карнабед – відомий архітектор, художник, краєзнавець, дослідник чернігівських старожитностей. Автор та співавтор близько 300 проектів будівництва та відновлення споруд нашого міста, серед яких будівлі колишнього "Полісся" та ДЮСШ "Юність", пам'ятники Богдану Хмельницькому та Визволителям на площі Перемоги.
  Андрій Карнабед народився в 1927 році у селі Рогізки Щорського (нині Сновського) району Чернігівської області. З відзнакою закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Після повернення до Чернігова, як молодий спеціаліст, брав участь у відновленні та реставрації пам'яток архітектури післявоєнного міста: П'ятницької церкви, Борисоглібського, Спаського та Троїцького соборів, Колегіуму, Будинку Лизогубів та інших.
  Працюючи в Національному архітектурно-історичному заповіднику "Чернігів стародавній" з часу його заснування (1967 рік), Андрій Антонович організував постійно діючу виставку іконопису (єдину в області), започаткував унікальну колекцію стародруків та багато іншого.
  У 1974 році захистив дисертацію на вчений ступінь кандидата архітектури.
  У науковому доробку дослідника понад 400 статей, нарисів, книг, до "Зводу пам'яток історії культури України" підготував 166 статей про пам'ятки історії та культури Чернігівщини і Київщини.
  Був членом-кореспондентом Академії архітектури України, почесним членом Національної спілки краєзнавців України, членом Національної спілки архітекторів України, обирався депутатом обласної та міської рад.
  "Невгамовний Карнабед" – так називали невтомного захисника старовинної забудови Чернігова, дослідника пам'яток, який був безмежно відданий справі всього свого життя.
  29 березня 2005 року Андрій Карнабед пішов з життя. Але його справу не забули колеги, друзі, дослідники. Зокрема, кілька років тому в Національному архітектурно-історичному заповіднику "Чернігів стародавній" започаткована наукова конференція "Карнабідівські читання". У 2017 році вийшов збірник наукових праць, що були представлені на конференції.
  В'ячеслав Демиденко, чернігівський краєзнавець, голова клубу "Шанувальники старого Чернігова" відмітив, що Клуб був створений за ініціативи Андрія Карнабеда у 1997 році з метою покращення роботи Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
  Гості заходу з цікавістю переглянули документальний фільм про чернігівського архітектора "Живий зв'язок віків" (монтаж К. Ягодовського), який доповнювався коментарями пана В'ячеслава.
  У фільмі також звучав живий голос Андрія Карнабеда (зокрема запис його останнього публічного виступу) з дещо жорсткими, але справедливими словами захисту історичної частини Чернігова та пам'яток архітектури, які стоять занедбані, на межі зникнення.
  Костянтин Ягодовський, відомий історик і колекціонер, голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури зазначив, що Андрій Карнабед був фундатором та довгий час незмінним головою Чернігівської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Пан Костянтин продемонстрував також плани проектів видатного архітектора, доповнюючи рідкісні світлини різних років детальними коментарями та цікавими історіями.
  Ведуча заходу, завідувачка відділу мистецтв Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка Лариса Поліщук, провела короткий огляд книжкової виставки про творчий доробок дослідника під назвою "Архітектор завжди трохи мрійник: творчий портрет Андрія Карнабеда", яку підготував відділ краєзнавства.
  До речі, нещодавно вийшла друком цікава стаття про Андрія Карнабеда у першому номері "Літературного Чернігова" за 2018 рік – "Дон Кіхот Чернігівщини" бібліотекаря відділу краєзнавства, заслуженого працівника культури України Людмили Студьонової.
  Кандидат мистецтвознавства, член НСХУ Анатолій Адруг поділився спогадами про небайдужий і прямий характер Андрія Карнабеда, з яким працював декілька років у Національному архітектурно-історичному заповіднику "Чернігів стародавній", та запропонував вийти з ініціативою від громади до міської влади з пропозицією назвати одну з вулиць Чернігова іменем відомого земляка.
  Чернігівський мистецтвознавець, голова міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Віктор Величко зауважив: "Андрій Карнабед був видатною людиною, вченим, художником, архітектором, який поклав своє життя на збереження історико-культурної спадщини Чернігівщини". Пан Віктор навів цитату Андрія Карнабеда, яка характеризує його характер і життєве кредо: "Краще зберегти одну пам'ятку, ніж захистити одну дисертацію" та продемонстрував фото робочого кабінету відомого дослідника, котрий був вщент (буквально від підлоги до стелі) наповнений документами, діловими паперами, книгами.
  Ольга Травкіна, завідувачка відділу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" зазначила: "У минулому році світ побачила книга, присвячена 50-річчю з часу заснування Заповідника. Там я писала розділ про фондові колекції і з перших же рядків згадала Андрія Карнабеда та його вклад у розвиток закладу". Вона також відмітила, що завдяки зусиллям дослідника та за підтримки київських і московських архітекторів, якою він заручився, зберігся історичний ландшафт центру міста і, свого часу, не була забудована Лісковиця.
  Поетеса та член клубу "Шанувальники старого Чернігова" Валентина Єрьоміна зачитала вірш, присвячений видатній постаті чернігівського архітектора Андрія Карнабеда.
  Світ несказанно багатий на культурні та історичні пам'ятки, але чи матимуть наші нащадки можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого – цілком залежить від нас.