21 березня у відділі мистецтв відбулася ретро-година "Легенда естради XX ст.", присвячена 130-річчю від дня народження видатного естрадного артиста, кіноактора, композитора, поета, співака, Олександра Миколайовича Вертинського.
  Митець народився 21 березня 1889 р., в Києві в сім'ї дрібного чиновника. Гімназичні роки провів у 1-ій імператорській Олександрійській гімназії (Київ). Вже в ці роки захопився театром, виступав в аматорських виставах і, як статист, на сцені київського Соловецького театру.
  На початку 1912 р. прийшов у театр мініатюр М. А. Арцибушевої, де виступав з невеликими пародіями. Успішно знімався в німому кіно ("Король без вінця", "Від рабства до волі", "Чим люди живі"). На знімальному майданчику він потоваришував із зірками російського кіно початку XX ст. – І. Мозжухіним та В. Холодною.
  В кінці 1914 р. Олександр Вертинський вирушив санітаром-добровольцем на фронт на 68-му санітарному поїзді, де прослужив до весни 1915 р. і після невеликого поранення повернувся до Москви.
  Перші виступи на естраді розпочалися в 1915 р. в Москві. Привабливим для публіки був особливий стиль Олександра Миколайовича, його сценічна маска. З середини 1915 по кінець 1917 рр. артист виступав в гримі сумного П'єро.
  У 1919 р. емігрував до Туреччини, виступав у Румунії, Польщі, Німеччині. У 1925–33 рр. перебував у Франції. З 1934 р. проживав у США, Китаї.
  Від 1943 р. жив у Москві. Вів концертну діяльність, брав участь у зйомках фільмів.
  Олександр Вертинський – автор музики і текстів багатьох своїх пісень. Створив своєрідний жанр музичної новели. Крім пісень на власні рядки, виконував також пісні на вірші О. Блока, М. Гумільова, А. Ахматової, російські народні та циганські пісні. Незважаючи на популярність, його творчість довгий час замовчувалася. Лише від середини 70-х рр. розпочато випуск платівок із записами артиста. У 1990 р. фірма "Мелодія" випустила альбом "Александр Вертинский".
  У кіно дебютував у фільмі "Чим люди живі" (роль Ангела, 1910, реж. П. Чардинін), виконав також ролі: Кардинала ("Заколот приречених", 1950, реж. М. Ромм), Князя ("Анна на шиї", 1954, реж. С. Анненський) та ін. На Київській кіностудії зіграв ролі: Пана Бреневського та Католицького прелата у фільмі "Полум'я гніву" (1955, реж. Т. Левчук), Пана Савченка у фільмі "Кривавий світанок" (1956, реж. О. Швачко). Пісні Вертинського були використані у кінофільмі "Чутливий міліціонер" (1992, реж. К. Муратова).
  У 1956 р. написав вірш "Киев – родина нежная". Автор спогадів "Четверть века без Родины. Страницы минувшего" (К., 1989).
  Олександр Вертинський помер 21 травня 1957 р. в ленінградському готелі "Асторія" у віці 68-ми років. Поховали його в Москві на Новодівочому цвинтарі.
  Талановитому артисту присвячено одну з вітрин "Музею однієї вулиці" на Андрієвському узвозі в Києві. В музеї представлені автографи О. Вертинського з текстами окремих пісень, фотографії, колекція грамплатівок 1930–1950-х років.
  21 березня 2019 р. у Києві на Подолі відкрито пам'ятник, присвячений кумиру естради першої половини XX століття. Автором пам'ятника став український скульптор Борис Довгань. Він зобразив Олександра Вертинського в одному з найвідоміших його образів – П'єро. На постаменті пам'ятника вибиті рядки з вірша Вертинського, присвячені Києву – місту дитинства, яке співак любив і згадував усе своє життя.
  "Киев – Родина нежная,
  Звучащая мне во сне.
  Юность моя мятежная,
  Наконец ты вернулась мне".
  Присутні на заході з цікавістю переглянули книжкову викладку, на якій представлені книги, нотні збірники, статті з мистецьких часописів та ілюстративний матеріал про життя і творчість артиста.
  Особливе захоплення викликало прослуховування платівок із записами пісень у виконанні О. Вертинського.