Почесне місце у будуванні літаків-велетнів належить конструктору Костянтину Олексійовичу Калініну.
  Народився майбутній авіаконструктор на батьківщині матері у Варшаві. Його батько, кадровий офіцер царської армії, за відмінну роботу був удостоєний дворянського титулу. До 1909 року Костянтин Калінін жив у Польщі. Екстерном закінчив реальне училище у Варшаві. З відзнакою закінчив учительський інститут в Андреєві. У 1909 році вступив до елітного Одеського піхотного юнкерського училища, яке закінчив 1912 року з відзнакою.
  У роки Першої світової війни Костянтин Калінін був призваний на військову службу. Увесь час мріяв про авіацію і у 1916 році отримав направлення на навчання до Гатчинської військової авіашколи, яку закінчив у жовтні цього ж року, діставши звання військового льотчика. Після закінчення авіашколи був направлений на фронт, де один із перших почав застосовувати радіозв'язок для коригування з повітря артилерійського вогню.
  На початку 1918 року Костянтин Калінін прямує до Києва, де зустрічається з людьми, які відіграли в його житті вирішальну роль. Це були працівники й випускники Київського політехнічного інституту. У 1920 році Калінін навчається у Московському авіаційному технікуму, заснованому професором Миколою Єгоровичем Жуковським. Проте, маючи практичний досвід та попередню спеціальну освіту, цей заклад Калініну закінчити не вдалося: внаслідок проведеної "чистки" слухачів був відрахований з формулюванням "як колишній царський офіцер і дворянин".
  У 1923 році Костянтин Калінін повертається до Києва і вступає на четвертий курс Київського політехнічного інституту. Згодом він увійшов до керівництва Авіаційного науково-технічного товариства і був призначений начальником виробництва Київського авіаремонтного заводу "Ремповітря-6". Під його керівництвом невеличка група молодих інженерів і робітників взялася за розроблення нової машини. Літак назвали К-1. Калінін запропонував концепцію та головні схеми, які істотно відрізнялися від традиційних. Вже першим своїм літаком Калінін заявив про себе як про цілком зрілого конструктора. 1 травня 1925 року літак К-1 вперше піднявся у повітря і здійснив успішний переліт за маршрутом Київ-Харків-Москва та став першою пасажирською машиною, рекомендованою до серійного виробництва. Літак К-1 став для Калініна як конструктора студента КПІ ще й реальним дипломним проєктом, що в усьому світі вважається найвищим досягненням для випускників інженерних шкіл.
  Восени 1925 року дипломований інженер Костянтин Калінін був направлений на роботу до Харкова головним конструктором і начальником виробництва авіаремонтних майстерень, які згодом перетворилися на Харківський авіазавод. Разом з ним до Харкова переїхали молоді фахівці з КПІ і робітники з авіаремонтного заводу, які згуртувалися під час створення машини К-1. За п'ятнадцять років конструкторської діяльності К. О. Калінін будував різноманітні літальні апарати. З великими труднощами був збудований К-2. У 1927 році всупереч усім перешкодам, слідом за К-2 виходить літаюча "швидка допомога" – перший вітчизняний літак К-3, який успішно пройшов випробування і був переданий до війська. Далі було створено літак К-4 у пасажирському, аерофотографічному і санітарному варіантах, за який у 1928 році на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні отримав медаль. Пасажирський літак К-5, що злетів у 1929 році, виявився дешевим і економічним – з двигуном у 450 к. с. Він міг перевозити 8 пасажирів на відстань до 800 км. На той час К-5 став одним з найпопулярніших літаків авіації держави і до самої війни залишався основною машиною цивільного повітряного флоту. Серед інших калінінських літаків 1930–1940-х років був поштовий літак К-6 та "облвиконкомівський" К-9 і К-10.
  На початку 30-х років починається реалізація сміливої ідеї Калініна – створення найбільшого у світі літака. Він став першим конструктором, який почав використовувати цілком нову схему – літаюче крило. 128 пасажирів і 12 членів екіпажу, техніка, пасажирські салони розміщувалися у крилі. Розраховувався і військовий варіант – літак міг нести до 100 осіб десанту або 10 тонн бомб. З усіх боків був захищений 12 вогневими точками.
  У 1934 році Костянтин Олексійович Калінін отримує новий авіаційний завод у Воронежі, куди він і переїхав зі своїм конструкторським бюро та продовжив розробку нового перспективного напряму авіаційної техніки — створення бомбардувальника безхвостової схеми. У 1936 році К-12 пройшов цикл державних випробувань, а згодом він (перший у світі бомбардувальник безхвостової схеми) був залучений у серійне виробництво, який став прототипом сучасних надзвукових літаків. Поряд з К-12 пройшов випробування ще один двомоторний бомбардувальник К-13, а також продовжувалися роботи над схемою майбутнього ракетного літака з крилом малого видовження та випробування в польоті моделі літака з пороховим зарядом. Але конструкторська діяльність творця крилатих машин раптово обірвалася – його заарештували за доносом і розстріляли 22 жовтня 1938 року.
  Костянтин Олексійович – людина сильної волі та кипучої енергії, увійшов в історію авіації як один з її перших конструкторів. Йдучи на ризик, він випереджав свій час, виділяючись новизною та оригінальністю створених літаків. Вирок 58-ї статті закінчувався словами: "за підрив радянського літакобудування". І тільки у 1956 році добре ім'я конструктора літакобудування Костянтина Калініна було відновлено, а також має бути відновлена і добра пам'ять про нього в серцях сучасного і майбутнього покоління.

 

  Список літератури:

  1. Авіаконструктор Костянтин Калінін: уславлені імена / підгот. Людмила Загоронюк // Військо України. – 2001. – № 7/8. – С. 47–48.
  2. Баргатинов В. Крылья России: все самолёты с 1910 по 2006 год: полная иллюстрированная энциклопедия: [К. А. Калинин] / Валерий Баргатинов. – Москва, 2008. – С. 164–165, 221–222, 233–234, 237–238, 249–250, 291–292, 384–385, 388–389.
  3. Згуровський М. З. Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування: [К. О. Калінін] / М. З. Згуровський. – Київ: НТУУ "КПІ", Вид-во "Політехніка", 2016. – С. 245–266.
  4. Кузнецова Т. Человек, создавший "Жар-птицу" : [К. А. Калинин] / Тамара Кузнецова // Авиация и время. – 2007. – № 6. – С. 30–33.
  5. Ляховецкий М. Б. Всё в крыле: страницы жизни и творчества авиаконструктора К. А. Калинина. – Харьков: Прапор, 1986. – 184 с.
  6. Мирошніченко Ю. Трагічна доля українського винахідника: [К. О. Калінін] / Юрій Мирошніченко // Фізика та астрономія в школі. – 2002. – № 3. – С. 54–55.
  7. Осипчук И. "В качестве дипломной работы студент КПИ Константин Калинин представил … построенный им самолёт, на котором совершил перелёт из Киева в Харьков, а затем – в Москву" /Игорь Осипчук // Факты. – 2017. – № 18. – С. 26.
  8. Савин В. Дедал с судьбой ИКАРА: [К. А. Калинин] / В. Савин // Наука и жизнь. – 1989. – № 5. – С. 48–51.
  9. Харук А. Зроблено в Україні: [Костянтин Калінін] / Андрій Харук. – Харків: "ФОЛІО", 2019. – С. 168–173.
  10.Шавров В. Б. История конструкций самолётов в СССР до 1938 г.: [К. А. Калинин] / В. Б. Шавров. – Москва: Машиностроение, 1986. – С. 443–447.