"Не може бути імен забутих,
Немає втраченого життя…"
Надія Галковська

  День пам'яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам'ятний день в Україні, який припадає на третю неділю травня.
  День пам'яті жертв політичних репресій встановлено згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року № 431 з метою вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким упровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
  Точну кількість жертв тоталітарного режиму досі неможливо визначити. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття в Україні було заарештовано майже 1,5 мільйона осіб. Велику кількість із них розстріляли, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували у психіатричних закладах. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство.
  Особливо жорстокі репресії чинилися сталінським режимом та його провідниками в Україні у 30-х роках. Зокрема, в 1937–1938 роках в Україні було засуджено 197 617 осіб, із них до страти – 122 237 громадян. Левову частку цих вироків виносили саме "трійки" НКВС. Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об'єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували там дерева.
  Один із трагічних символів тієї доби – київська Биківня. У Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 30-х – у 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних і закатованих. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч репресованих комуністичною владою. Там загинули письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв сталінського "Великого терору" 1937–1938 років.
  Перебуваючи у Биківні, у скорботному і святому місці, мимоволі прислухаєшся до тиші. Тут покояться тисячі й тисячі закатованих, убитих невинних жертв.
  Під Черніговом, у лісі поблизу с. Халявина Чернігівського району, є місце таємного поховання в 1937–1938 роках жертв політичних репресій комуністичного режиму, яке організувало управління НКВД по Чернігівській області. На цьому місці з кінця 1980-х – початку 1990-х років стоїть пам’ятний знак "Жертвам сталінських репресій 30–40-х – початку 50-х років ХХ століття".
  Представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко повідомляє, що за даними протоколів "трійки" при управлінні НКВД по області з 9 серпня 1937 р. до 26 вересня 1938 р. було розглянуто 8 108 справ, за якими розстріляно 4 367 осіб, відправлено до тюрми – 3 455 осіб, направлено на дослідування – 278 справ. Проте це не всі жертви репресій на Чернігівщині в той час. За обережними підрахунками, тільки 1937 року в нашій області було репресовано 8 501 особу. Кількість жертв, розстріляних у Халявинському лісі, – понад 4 тис.
  Вічна пам'ять усім жертвам репресій, похованим в Україні і за її межами.

Підготувала Валентина Куценко,
завідувачка відділу документів із гуманітарних наук