5 липня виповнюється 185 років від дня народження громадсько-політичного та земського діяча, журналіста, першого біографа Л. І. Глібова, одного з фундаторів Чернігівської громадської бібліотеки (нині ОУНБ ім. В. Г. Короленка) Олександра Амфіановича Тищинського (1835 – 1896).
  Наразі бібліотекою готується до видання черговий випуск з серіїї біобібліографічних посібників "Історики та краєзнавці Чернігівщини",  що буде присвячений О. А. Тищинському. Пропонуємо вашій увазі скорочений варіант передмови до зазначеного покажчика, авторами якої є упорядники видання, відомі українські науковці-історики Олександр Коваленко та Олександр Рахно.

ОЛЕКСАНДР ТИЩИНСЬКИЙ (1835 – 1896):
ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТУ

  Олександр Амфіанович Тищинський народився 5 липня 1835 р. у с. Голубичі Городнянського повіту Чернігівської губернії (тепер – Ріпкинського району Чернігівської області) у сім’ї дрібномаєткових дворян Амфіана Петровича (? – 1847) та Олександри Василівни Тищинських. Відомо, що його дід титулярний радник П. Р. Тищинський на початку ХІХ ст. скуповував земельні ділянки у збіднілих козаків, а батькові належали садиба і 97 кріпаків чоловічої статі у с. Голубичі й 11 – у с. Тупичеві Городянського повіту (нині – Городнянського району Чернігівської області).
  Початкову освіту О. А. Тищинський здобув вдома, а середню у Чернігівській чоловічій гімназії, після закінчення якої у 1856 р. вирішив продовжити навчання у Харківському університеті.    
  У Харкові О. А. Тищинський винаймав квартиру  разом зі студентами П. В. Завадським та П. С. Єфименком, які залучили його до участі у Харківському таємному студентському товаристві.
О. А. Тищинський був учасником студентських виступів проти сваволі адміністрації, які спалахнули у Харківському університеті у січні 1857 р. та квітні 1858 р., за що разом з іншими студентами (близько 40 осіб) був виключений з університету й отримав "высочайший выговор". Проте О. А. Тищинському було дозволено продовжити навчання у Київському університеті Святого Володимира, спочатку на медичному, а потім на юридичному факультеті.           
  У січні 1860 р. розпочалось слідство у справі так званого Харківсько-Київського таємного студентського товариства. Під час допитів арештованих учасників Товариства та аналізу їх листування до кола підозрюваних потрапив й О. А. Тищинський.
  З 26 лютого по 24 червня 1860 р. О. А. Тищинський був ув’язнений в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці у Санкт-Петербурзі. Час натоді був доволі ліберальний, і учасники Товариства отримали відносно легкі покарання – вислання  під нагляд поліції у місцях проживання.
  30 серпня 1861 р. О. А. Тищинський попрямув на батьківщину у Чернігівську губернію, де за ним було встановлено поліцейський нагляд. Аби заробляти собі на прожиття, О. А. Тищинський улаштувався домашнім учителем у маєтку полковника П. П. Чичерина у с. Макишин Городнянського повіту Чернігівської губернії. Водночас він регулярно навідувався до Чернігова, де, за словами С. О. Єфремова, "на початку 60-х років било досить сильнее українське джерело". Тут О. А. Тищинський познайомився з С. Д. Носом, Л. І. Глібовим, О. М. Лазаревським, О. В. Марковичем і став членом Чернігівської української громади.  Він брав участь в українському драматичному гуртку "Шановців своєї народності" або "Товаристві кохаючих рідну мову", надсилав кореспонденції до "Черниговского листка", який видавав Л. І. Глібов, і водночас друкувався у петербурзькому часописі "Основа" та "Черниговских губернских ведомостях".
  11 липня 1863 р. за доносом батальйонного адъютанта поручика Герасимова, якого О. М. Білозерський познайомив з народницькою літературою, на квартирах О. М. Білозерського та С. Д. Носа було проведено обшуки. Було вилучено значну кількість антиурядових прокламацій, в результаті чого О. М. Білозерський та С. Д. Ніс були заарештовані. Дізнавшись про це, О. А. Тищинський спалив отримані від І. О. Андрущенка прокламації, і обшук, проведений у його помешканні у с. Макишин 20 вересня 1863 р., ніяких компрометуючих матеріалів слідству не дав.
Проте, 12 жовтня 1863 р. О. А. Тищинського було заарештовано і доставлено до Санкт-Петербурга, де він 16 жовтня опинився у Катерининській куртині Петропавлівської фортеці.
  Під час слідства і допитів О. А. Тищинський дотримувався вже перевіреної тактики – заперечував будь-яку провину і лише під тиском показань О. М. Білозерського та І. О. Андрущенка потроху зізнавався у тому, що неможливо було заперечити. Читання забороненої літератури знову пояснював своєю цікавістю ("любознательностью").
  8 січня 1864 р. слідча комісія вирішила звільнити з-під арешту О. А. Тищинського та 7 інших заарештованих осіб до рішення суду "на благонадежное поручительство". Однак у О. А. Тищинського у Петербурзі не знайшлося осіб, які б взяли його на поруки, і він залишався у в’язниці до 10 лютого того ж таки року, коли його звільнили "без поручительства" під суворий нагляд поліції і згодом вислали за місцем проживання.
  Повернувшись у квітні 1864 р. до Чернігова, О. А. Тищинський опинився  під гласним наглядом поліції, а потім за вироком Сенату,  ухваленому вже після закінчення слідства над "Землею і Волею" і затвердженому імператором Олександром ІІ 6 квітня 1866 р., відбув двомісячне ув’язнення у Чернігівській в’язниці за те,  що у 1861 р. привіз І. О. Андрущенку з Москви  до Чернігова заборонені часописи "Колокол" і "Полярную звезду".
  Оселившись у Чернігові, О. А. Тищинський подав прохання про прийняття його на службу до канцелярії чернігівського губернатора. У жовтні 1864 р. О. А. Тищинський був призначений на посаду канцеляриста, а згодом помічника керівника канцелярії губернатора.
  Зазначимо, що за підтримки губернатора у 1867 р. почало виходити "Особое прибавление к Черниговским губернским ведомостям", редагування якого незабаром було доручено О. А. Тищинському. У 1872 р. О. А. Тищинський був звільнений від поліцейського нагляду.
  Надалі О. А. Тищинський зосередився на роботі в органах місцевого самоврядування Чернігівської губернії. Під час перебування О. А. Тищинського на чолі Чернігівської повітової земської управи повітове земство звернуло серйозну увагу на освіту і медицину, почало "піклуватися, щоб справедливо розкладати податки, які доти найбільше брато з селян".
   О. А. Тищинський був одним з ініціаторів і членів-засновників Чернігівської громадської бібліотеки, яка почала діяти у березні 1877 р.
  О. А. Тищинський також плідно працював у губернському земстві. Чимало прислужився О. А. Тищинський й міському самоврядуванню Чернігова. Його тричі протягом 1875–1886 рр. обирали гласним  Чернігівської міської думи. У січні 1879 р. О. А. Тищинський був обраний кандидатом у заступники директора Чернігівського міського банку, а вже 12 листопада 1880 р. О. А. Тищинський був обраний заступником директора Чернігівського міського банку.
  Разом з тим, О. А. Тищинський плідно працював на засіданнях Чернігівської міської думи. Зокрема, на її засіданні 29 жовтня 1881 р. обговорювалося питання про пожертву місту графом Г. О. Милорадовичем фамільної бібліотеки з тим, щоб для неї "было устроено достаточное и приличное помещение". О. А. Тищинський заявив, що "ему известно, что библиотека графа представляет весьма обширное и ценное книгохранилище, которое собиралось отцом и дедом графа. В ней кроме массы весьма редких исторических сочинений, есть собрание всех классиков, а также и позднейшие периодические издания". Дума ухвалила прийняти дар графа Г. О. Милорадовича і розглянути питання про його розміщення, але внаслідок прикрого збігу обставин втілити це рішення в життя не поталанило.
  На початку 1860-х рр. О. А. Тищинський одружився з Зінаїдою Францівною Дельмас (1843–05.03.1901), яка мала французьке коріння і була лютеранського віросповідання. Садиба родини Тищинських знаходилася неподалік Казанської церкви і садиби М. М. Коцюбинського на Сіверянській вулиці, але до наших днів не зберіглася. Неподалік діяв невеликий цегельний завод, який належав родині Тищинських.
  Подружжя виховувало сімох дітей, з-поміж яких була Любов (1878 р.н.) – відома співачка Л. О. Андреєва-Дельмас, приятелька О. О. Блока, якій він присвятив цикл віршів "Кармен".   
  В останні роки життя О. А. Тищинський продовжував плідну громадську роботу. Він був скарбником "Черниговской общины сестер милосердия Св. Феодосия", членом Правління і скарбником Чернігівського аматорського музично-драматичного гуртка.
  О. А. Тищинський брав участь в українському визвольному рухі. У 1893 р. він разом з В. Т. Андрієвським, А. В. Верзиловим та І. Л. Шрагом відновив діяльність Чернігівської української Громади. М. М.  Грінченко згадувала: "У Чернігові Тищинський, або "кум", як його звичайно звали, був після Шрага найпопулярнішою людиною. Мабуть не було ніякої справи громадської, де б він не був діяльним робітником".
  Поряд з громадською діяльністю О. А. Тищинський повсякчас вивчав історію та етнографію Чернігівщини, оприлюднював статті, замітки та джерельні матеріали, публікував цікаві кореспонденції зі злободенних питань повсякденного життя мешканців краю.  
  Помер О. А. Тищинський, як засвідчив сучасник, "на бібліотечному посту". Під час "вечора в залі Дворянського зібрання на користь громадської бібліотеки, якого він був відповідальним розпорядчиком, почув себе … недобре, непомітно зник, ні з ким не попрощавшись, а через годину дочки небіжчика, вертаючись додому, знайшли батька мертвим на порозі власної хати…". На засіданні Чернігівського губернського земського зібрання 28 січня 1896 р. його голова губернський предводитель дворянства граф Г. О. Милорадович, "заявив о внезапной кончине А. А. Тищинского, предложил собранию почтить память его, как бывшего земского деятеля – губернского гласного и председателя Черниговской уездной земской управы – вставанием, а также отслужить панихиду по умершем, пользовавшимся симпатиею и любовью всех, кому приходилось сталкиваться с этим человеком идеальной честности".
  Похорони О. А. Тищинського відбулися 30 січня того ж таки року. На похоронах були присутні чернігівський губернатор Є. К. Андрієвський з дружиною, віце-губернатор О. С. Долгово-Сабуров та інші високопосадовці. Могила О. А. Тищинського збереглася до наших днів. На пам’ятнику викарбувано: "А. А. Тищинский, благодарный город Чернигов". Його дружина З. Ф. Тищинська ненадовго пережила чоловіка, померла 5 березня 1901 р. і була похована 6 березня того ж таки року на загальному кладовищі (надгробок зберігся).
  Так завершив свій життєвий шлях відомий громадський діяч, краєзнавець та етнограф О. А. Тищинський, який чимало прислужився розвою громадського, культурного та наукового життя на Чернігівщині.