Петро Погребняк – учений зі світовим ім'ям

 Той, хто любить паростки кленові,.
  Хто діброви молоді ростить,.
  Сам достоїн людської любові,.
  Бо живе й працює – для століть!
  М. Рильський. Із присвяти П. С. Погребняку

  10 липня виповнюється 120 років від дня народження Петра Степановича Погребняка – українського вченого-лісівника і ґрунтознавця, доктора географічних наук, професора Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, професора кафедри лісівництва Української сільськогосподарської академії (Національний університет біоресурсів і природокористування України), академіка та віцепрезидента АН УРСР.
  Постать академіка П. С. Погребняка вирізняється серед відомих учених-лісоводів України своєю монументальністю й багатогранністю наукових інтересів. Він відомий в Україні і за її межами перш за все як учений, що зробив надзвичайно вагомий внесок у лісівничу науку.
  Народився Петро Степанович у селі Волохів Яр Зміївського (з 1957 року – Чугуївського) району на Харківщині в сім'ї фельдшера. Юнацькі роки Петра Погребняка минули на Сумщині. В Охтирській гімназії, яку закінчив 1918 р., він здобув глибокі знання в галузі як природничих, так і класичних наук та іноземних мов (грецька, латинська, французька, німецька). 1924 року Петро Погребняк закінчив факультет лісівництва Харківського сільськогосподарського інституту. Свою наукову діяльність розпочав іще студентом. З 1923-го працював лаборантом, аспірантом та асистентом на кафедрі загального лісоводства Харківського сільськогосподарського інституту. Як сам зазначав в автобіографії, починаючи з 1926 року брав участь в експедиційних дослідженнях лісів України, а з 1928-го – очолював їх. 1928 року захистив кандидатську, а 1939-го – докторську дисертацію. 1946 року Петрові Погребняку присуджено вчене звання професора.
  У 1931–1933 роках П. С. Погребняк працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації в Харкові. 1933 року був обраний на кафедру загального лісоводства Київського лісотехнічного інституту. З того часу Петрові Степановичу вдалося створити свою наукову школу, яка нині представлена видатними працівниками лісової науки й виробництва.
  1945 року Петра Погребняка призначено на посаду директора новоствореного Інституту лісівництва АН УРСР. В організацію цього інституту Петро Степанович уклав увесь свій талант і неабиякий досвід науково-організаційної роботи. Вже в самій структурі майбутнього інституту Петро Погребняк передбачав поєднання теоретичних досліджень, переважно з проблем вивчення взаємодії деревної рослинності з середовищем у лісі, з опрацюванням практичних питань лісового господарства. Недарма за його пропозицією заклад було названо (і відповідно сформовано) Інститутом не лісознавства, а лісівництва. У перші післявоєнні роки він зумів за короткий час залучити до роботи в інституті потрібні висококваліфіковані кадри лісівників, ґрунтознавців, мікробіологів, фізіологів деревних рослин, селекціонерів тощо. За 10 років свого існування (1946–1956 рр.) Інститут виконав чимало актуальних теоретичних досліджень з питань лісівництва, лісового ґрунтознавства, екології та фізіології деревних рослин, лісових культур, розв'язав на теоретичних засадах низку актуальних практичних проблем. Це, зокрема, застосування добрив у лісах і на розсадниках, запровадження радіобіологічних методів дослідження в лісах (уперше), вивчення взаємин між деревними породами, а також мікробіологічного й тваринного населення лісових ґрунтів, водного режиму глибокої їх товщі, процесів мінералізації опаду, кругообігу речовин у системі "ліс – ґрунт" тощо. Серед видань Інституту або праць, що були видані іншими установами, але написані в його стінах, вирізняється капітальна монографія про типи лісів європейської частини СРСР та України, про рослинність пісків і про фауну лісових ґрунтів. За час свого існування Інститут випустив сім томів праць. Чимало з них стали справжнім надбанням лісівничої науки. Наприкінці 50-х і на початку 60-х років Петро Погребняк пише, підсумовуючи цим свій багаторічний досвід лісника, лісознавця (лісотиполога) й лісового ґрунтознавця, підручник з лісівництва та у співавторстві з Н. П. Ремезовим – підручник з лісового ґрунтознавства.
  Об'єктами постійного й невтомного піклування П. С. Погребняка були всі складові природоохоронної справи: боротьба за чистоту повітря, охорона водних ресурсів, захист рослинного і тваринного світу, організація заповідників та пам'яток природи. Але особливу увагу він усе ж таки приділяв охороні живої природи – рослинному і тваринному світові. З 1950 по 1962 рік Петро Степанович був засновником і першим керівником Українського товариства охорони природи. У 1948–1952 роках – головою Ради з вивчення продуктивних сил. Уже не очолюючи Ради, Петро Погребняк підтримував з нею наукові зв'язки, а протягом 1967–1970 рр. працював у Раді, очолюючи відділ географії ґрунтів.
  Петро Степанович обґрунтував потребу створення широкої мережі еколого-географічних стаціонарів для дослідження динаміки ландшафту, різноманітних явищ у житті природи, що потребують втручання людини. Методологічно важливим був для нього спосіб трактування природно-територіального комплексу з позицій екосистеми. Досліджував закономірності обміну речовин та енергії між компонентами ландшафту. У 1952–1956 pp. Петро Погребняк проводив велику роботу з організації вивчення природи й заліснення Олешківських пісків. Спростовував думку про споконвічну безлісність піщаних масивів нижнього Придніпров'я і на основі своїх оригінальних досліджень опрацював торф'яно-гніздовий метод заліснення бугристих пісків, що у свою чергу започаткувало освоєння піщаних просторів Херсонщини. Він – автор фундаментальної праці "Основи лісової типології" (1955). Ця праця перекладена багатьма мовами світу – болгарською, польською, англійською, китайською та ін.
  Наукові інтереси Петра Степановича стосувалися екології, геоботаніки, ґрунтознавства, фізичної географії, геоморфології, ландшафтознавства та інших наук. Фундаментальні праці П. С. Погребняка в галузі лісівництва та лісового ґрунтознавства, лісової екології і типології, фізіології та взаємодії деревних порід, палеогеографії, фізичної географії й геохімії ландшафтів є вагомим внеском у систему наук про Землю; вони відомі далеко за межами України і здобули широке визнання.
  За півстоліття творчої діяльності П. С. Погребняк створив наукову школу в лісівництві, відому як українська типологічна школа. Нині наукові ідеї Петра Степановича розвивають його учні, зокрема обґрунтована ним порівняльна екологія рослин має широке застосування в лісовому господарстві України та багатьох зарубіжних країн.

  Корисні посилання:
  http://www.rusnauka.com/12_EN_2008/Istoria/31255.doc.htm.
  http://inb.dnsgb.com.ua/2007-3/07tvmanu.pdf.
  http://novopetrivske-osoba.edukit.mk.ua/vidatni_geografi/pogrebnyak_petro_stepanovich/.
  https://knau.kharkov.ua/970-vrtualna-vistavka-prisvyachena-115-rchchyu-vd-dnya-narodzhennya-ps-pogrebnyaka-19001976.html.