Сьогодні пропонуємо чергову цікавинку з серії "З історії музичної культури Чернігівщини" від бібліотекаря відділу краєзнавства Людмили Студьонової.

"Король тенорів" Олександр Мишуга у Чернігові

  Блискучий представник італійської школи бельканто з чисто українською задушевністю! Саме таким увійшов в історію української музичної культури Олександр Пилипович Мишуга. Він народився на Львівщині 20 червня 1853 року. Навчався у гімназії та вчительській семінарії. Підспівував у церковному хорі і мріяв стати професійним співаком. 1878 року Олександра представили відомому у Львові професору консерваторії Валерію Висоцькому, і мрія юнака почала збуватися. За два роки він успішно дебютує на сцені львівської опери у виставі "Страшний двір" композитора Станіслава Монюшка. Справжня кар'єра співака розпочалася в Італії. Прихильники таланту Мишуги вдома зібрали йому значну суму грошей, аби він виїхав до Мілана.
  Там Олександр Пилипович Мишуга опанував італійську, французьку, англійську, німецьку та російську мови. За виконання партії "Каніо" у знаменитій опері "Паяци" її автор, композитор Руджеро Леонкавалло, подарував співакові свій клавір з дарчим написом. З того часу розпочалися блискучі тури Олександра Мишуги у Римі, Турині, Відні, Лондоні, Берліні, Варшаві, Кракові, Москві, Санкт-Петербурзі. Співак виступав під сценічним ім'ям Філіппі-Мишуги. Не забував він і рідного Львова, радуючи своїм співом львів'ян. Був бажаним гостем на Шевченківських святах у Києві, Харкові, Полтаві, Тернополі, Чернігові.
  Велика творча і чоловіча дружба поєднувала Олександра Пилиповича з Миколою Віталійовичем Лисенком. Український поет Максим Рильський згадував: "Звичайно, велику роль відіграло те, що у Лисенка і Мишуги були спільні погляди, спільні громадські прагнення, спільна любов до рідного народу, спільний глибокий демократизм". Зрозуміло, чому музиканти відгукнулися на колективне запрошення чернігівців, за яким стояв Михайло Коцюбинський, відвідати місто. Олександр Пилипович сповістив його листом-згодою, вперше опублікованим у третьому томі "Листів до Михайла Коцюбинського" (Ніжин, 2002, с. 365).
  На щастя, залишилися спогади сучасників письменника, його дочки Ірини Михайлівни Коцюбинської про концерт, який відбувся у залі Дворянського зібрання 13 березня 1907 року. Разом з Миколою Лисенком і Олександром Мишугою виступили дві молоді співачки Анна Потоцька та Євгенія Сангуцька. Обидві – учениці Мишуги. Під акомпанемент композитора прозвучали оперні арії, українські народні пісні в обробці Лисенка. Концерт відбувся з величезним успіхом. Ірина Михайлівна Коцюбинська згадувала, що "не раз чула слова захоплення і похвали на адресу наших славних Бояна і Соловейка". А потім гостей радо приймали в оселі письменника.
  Розчулений Михайло Михайлович сказав Олександру Пилиповичу про його золоте серце, про його чудовий спів, за що подякував природі, і висловив співакові щиру вдячність. А молодим співачкам подарував квіти червоного антуріуму (рослина тропічних країн) із власної оранжереї. Наступного дня у будинку Коцюбинських відбулася зустріч чернігівської громадськості зі співаками й композитором. На користь місцевої "Просвіти" вони виділили матеріальну підтримку в сумі 220 руб. 50 коп. Михайло Михайлович висловив свою подяку за це на сторінках газети ліберального напрямку "Рада", яку видавав Євген Чикаленко у Києві.
  Є відомості, що в тому концерті взяла участь і відома співачка Марія Андріанівна Дейша-Сіоницька. Вона народилася у Чернігові й була родичкою Віри Устимівни Коцюбинської. Зі співачкою листувався Олександр Мишуга так само, як і з Марією Заньковецькою – видатною українською актрисою, життєвий і творчий шлях якої також пов'язаний з Черніговом.
  На жаль, відомості про подальші відносини великого співака з нашим містом поки що невідомі. Невідомо також, чи були у Олександра Пилиповича учні з Чернігівщини. Він був неабияким меценатом та благодійником. Можливо, чимось допоміг чернігівцям на їхнє прохання. Теж цікава і не вивчена тема. Перед смертю все своє майно та гроші заповів Вищому музичному інститутові імені Миколи Лисенка у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів.
  Помер Олександр Мишуга 9 березня 1922 року від раку шлунка на курорті поблизу німецького міста Фрайбурга. Виконуючи заповіт Олександра Пилиповича, 29 вересня того ж року друзі та учні перепоховали прах співака на його батьківщині у Новому Виткові Радехівського району Львівської області.
  Чудовий голос Олександра Мишуги можна почути на сайті с. Новий Витків: https://vytkiv.in.ua/oleksandr-mishuga.html.