Останній шлях Тараса
  /До 152 –ої річниці з дня перепоховання Великого Кобзаря/

  Яким він був, останній шлях Тараса Шевченка Україною? Як проводжали свого пророка на вічний спочинок його земляки – українці?
  Чернеча (Тарасова) гора коло Канева… Варто почути про неї, відразу в уяві виринає божественна, незрівнянна в своїй напрочуд дивній красі гора над могутнім Дніпром, навічно пов’язана з ім’ям геніального сина українського народу Тараса Шевченка.
  22 травня виповнюється 152 роки з дня перепоховання на українській землі Великого Кобзаря.
  Незвичайним було життя Тараса Шевченка, незвичайною стала його посмертна доля і слава. Поет сильно бажав поселитися над могутнім Дніпром, на горі, з якої було б видно Україну. З понаддніпровськими горами були пов’язані всі його надії на особисте щастя.
  А я так мало, небагато
  Благав у бога. Тільки хату,
  Одну хатиночку в гаю,
  Та дві тополі біля неї,…
  (II, 241)
  Він мріяв лишитися серед цієї неповторної краси назавжди.
  Помер Тарас Григорович Шевченко 10 березня 1841 р. в Петербурзі, де і був похований на Смоленському кладовищі… Друзі вирішили перепоховати Шевченка (згідно з його "Заповітом"). Супровід праху Кобзаря в Україну було довірено Григорію Честахівському та Олександру Лазаревському. Зі Смоленського кладовища труну перевезли до Москви. З Москви труну Шевченка повезли кіньми за маршрутом: Серпухов–Тула–Орел–Волобуєво–Кошелівка–Дмитрівка–Севськ–Есмань–Глухів–Кролевець–Батурин–Борзна–Ніжин–Носівка–Козелець–Заліси–Бровари–Київ. Місце вічного спочинку Шевченка стало називатися Тарасовою могилою.
  У читальному залі ОУНБ ім. В.Г. Короленка організована книжкова виставка "Останній шлях Тараса…", на якій представлена література про життя і творчість Великого Кобзаря, його останній шлях на Україну та перепоховання на Чернечій горі.
  На виставці широко представлені альбоми Тараса Шевченка з його малюнками, особливо – альбом 1845 року. Це унікальний документ в історії України: 35 невеличких робіт знайомлять нас із переважно втраченими пам’ятками української архітектури, нагадують про складну і трагічну долю народу.
  Користувачам бібліотеки, які мають особистий погляд на Шевченка, радимо взяти 3–й том повного зібрання творів – "Листування", де подані не тільки Шевченкові листи, але й листи до нього від його численних кореспондентів. Рік видання 1929 р.
  Особу Шевченка можна зрозуміти, якщо читати без упереджень його "Дневник", надрукований в 1931 р., тираж в 4000 примірників в Ленінграді, видавництвом "Академія".
  Чернігів, Ніжин, Седнів, Козелець, Батурин, Борзна, Бахмач, Ічня, – ці географічні назви зустрічаються на сторінках "Дневника" Тараса Шевченка, який любив наш край, мав на Чернігівщині багато справжніх друзів. Більш широко про це слідуюча література:
  Реп’ях С. Тарасові сліди ( Т.Г. Шевченко на Чернігівщині), 1993;
  Шовкопляс Г.М., Шовкопляс І.Г. За покликом серця : Пам’ятки історії та культури в житті і творчості. – К., 1990;
  Шевченко Т.Г. Життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах. – К, 1960.