У монографії представлено історико-педагогічне та освітософське осмислення інтеграції ренесансно-гуманістичних ідей освіти і виховання у теорію та практику європейської молодіжної політики католицького ордену єзуїтів у ранній Новий час. Окреслено передумови, висвітлено зміст, з’ясовано етапи, особливості, тенденції, закономірності та суперечності заснування вчителями-єзуїтами молодіжної політики у другій половині XVI–XVII століттях. Автори, долаючи антиєзуїтські суспільні міфи та стереотипи, ведуть мову про ренесанс європейської молоді як соціальний та культурний ефект успішної взаємодії ідейних опонентів – гуманістів та єзуїтів, перші з яких – закликали суспільство звернути увагу на молоде покоління, другі – на практиці стали агентами інтегрованого та системного піклування про європейську молодь.
  Монографія продовжує видавничу серію "Studies of Humanism Jesuits", засновану авторами 20І6 року. Книга розрахована на теоретиків і практиків педагогічної праці, істориків, філософів, релігієзнавців, культурологів, здобувачів гуманітарних спеціальностей, учителів, учасників громадянського суспільства, усіх, кого цікавить соціокультурний і духовно-педагогічний контекст становлення і розвитку європейської молоді.