Нинішнє видання геніального роману російської і світової літератури лауреата Нобелівської премії Михайла Олександровича Шолохова "Тихий Дон" українською мовою приходить до читача більш як через п’ять десятиліть. Уперше твір українською мовою з’явився в 1932-194Іроках, а потім масовим тиражем видавався 1951, 1955 і 1961 роках.
  Публікація нинішнього перекладу "Тихого Дону" на українську мову здійснюється з ініціативи Міжнародного Шолоховського комітету, котрий до останніх днів свого життя очолював широко відомий російський державний і політичний діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Віктор Степанович Чорномирдін (1938-2010 рр.).

  Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано дванадцять примірників книги.

  Незбагненна історія про дивовижного чоловіка, який несподівано втрачає все і починає свою щоденну боротьбу за кожну п ’ядь родової землі, кожну крихту родового скарбу. Ця книга – про "стяжання духу", мудрість любові, про пам ’ять серця, силу терпіння і високість людської душі. І про те, що кожен наш день – це сходження до чогось і спуск у нікуди...
  А ще між рядками цього роману буяє джерельний нурт стихії Карпатського Світу.

  Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два примірники книги.

  Читачу!
  Книжка, яку тримаєш в руках, – своєрідний життєпис. У якійсь мірі творила її моя свідомість, а в більшій мірі – саме життя.
  Зрозуміло, не кожному вона припаде до вподоби, як і не кожному подобається мій "неповторний образ". Але кожній людині Господь дав право на щось своє. То навіть найнечис тіша сила не має права те право попирати.
  З першою частиною цього життєпису, що має назву "СПОГАДИ ПРО СЕБЕ", ти, мабуть, знайомий.
  Вона виходила окремим виданням, друкувалася у "ВИБРАНОМУ". Деякі деталі з тієї праці, які подавалися фрагментарно, у другій частині можуть бути поглиблені, уточнені, подані в ширшому варіанті.
  Друга частина – "РОЗДУМИ НА ПЕРЕЛАЗІ" – це дальші мандри життєвими дорогами. Веселі і сумні, комічні і трагічні. Не планові і не систематизовані, як і життя самого автора. Словом, автор пише так, як і живе, а живе так, як пише. За принципом: якого мене бачиш, такого мене маєш...

  XX століття – унікальне в тисячолітній історії української літератури. Саме воно спричинилося до найбільших її здобутків і найтяжчих втрат. В епоху, коли, за словами П. Тичини, "людське серце до краю обідніло", поезія як могла протистояла розлюдненню людини. Можливо, то найбільша її заслуга.
  Суб'єктивна антологія Володимира Базилевського – спроба незалежного, вільного від стереотипів і догм прочитання поетичної спадщини 45 поетів материкової України і діаспори, представлених найкращими своїми творами.

  Це твір про випробування української людини історією. Про її екзистенційну самотність і про неубієнну надію, яка оживає в кожному поколінні.
  У творі діють: Михайло Коцюбинський, Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Володимир Самійленко, Володимир Леонтович, Володимир Винниченко та їхні сучасники.