ЧЕРНІГІВСЬКИЙ історичний музей імені В.В. Тарновського

Historia, tak jak ją rozumiemy, to przede wszystkim próba opowiedzenia przeszłości na nowo, tak by "dało się z nią żyć" i zbudować lepszą przyszłość. Nie służy konserwowaniu naszej tożsamości, lecz pokazuje, że współpraca i konflikty jednostek i grup niekoniecznie przebiegają według podziałów narodowych. W książkach publikowanych w Serii opowiadamy dzieje z perspektywy mniejszości i klas, partii lewicowych i ruchów emancypacyjnych, wspólnot lokalnych i masowych organizacji społecznych, kobiet i zapomnianych ofiar. Naród traktujemy jako wspólnotę konstruowaną, pełną sprzeczności, niejednorodną – i historycznie przygodną.
Polska i Europa potrzebują nowych opowieści o sobie samych i relacjach z Innymi. Pomogą je stworzyć reedycje dawnych tekstów, przekłady, nowe książki polskich autorów – bo żeby "wybrać przyszłość", trzeba znieść zastany monopol na przeszłość.

Wszelkie prawa zastrzeżone. Żadna część ani całość wydania Duchowni greckokatoliccy i prawosławni w Centralnym Obozie Pracy w Jaworznie (1947-1949). Dokumenty i materiały nie mogą być reprodukowane ani przetwarzane w sposób elektroniczny, mechaniczny, fotograficzny i inny, nie mogą być użyte do innej publikacji oraz przechowywane w jakiejkolwiek bazie danych bez pisemnej zgody Wydawców.

Z wyjątkiem artykułu Mity założycielskie Białorusi: Wielkie Księstwo Litewskie kontra Republika Partyzantów Eleny Temper publikacja dostępna jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa 3.0 Polska. Pewne prawa zastrzeżone na rzecz autorów i Muzeum Historii Polski w Warszawie. Pełny tekst licencji: http://creativecommons.Org/licenses/by/3.0/pl/legalcode

Publikacja dostępna jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa 3.0 Polska. Pewne prawa zastrzeżone na rzecz autorów i Muzeum Historii Polski w Warszawie. Zezwala się na dowolne wykorzystanie treści pod warunkiem wskazania autorów i Muzeum Historii Polski jako właścicieli praw do tekstu. Pełny tekst licencji: http://creativecommons.0rg/licenses/by/3.o/pl/legalcode

When World War II came to a close, Poland ended up in the eastern part of the newly divided Europe. Backed by the Soviet Army, Polish communists won full control of the country and did not relinquish it until 1989. Though the Polish United Workers' Party became the highest authority in the state, a large segment of the society opposed the communist domination. Before the 1980s, Poles often expressed their dissent against the communist authorities by demanding "bread and freedom". During the 1956 workers' protests in Poznań, and the 1970 protests on the Baltic coast, the military and police fired at the demonstrators. When students and workers took to the streets in 1968, the authorities cracked down on the most active organizers by carrying out repressions. In 1976, when the workers of Ursus, Płock, and Radom protested against the raising of prices, the government gave in for the first time and called off the price raises, but the strikers were severely punished.

Події в Польщі в серпні 1980 року стали зворотною точкою післявоєнної історії Європи. Цей пролом у суцільному радянському блоці дав початок розламові переможної після Другої Світової війни тоталітарної системи. Історія вісімнадцяти днів того серпня (14-31) містить весь шлях від поневолення до свободи суспільства, яке звільнялося від комунізму.

Rozbicie chrześcijaństwa, zapoczątkowane w XI w., okazało się jak dotąd trwałe. Co więcej, w następnych stuleciach – zarówno na Wschodzie, jak i na Zachodzie – jeszcze się ono pogłębiło. Stosunkowo wcześnie zaczęto też jednak podejmować próby jego przezwyciężenia. Jednym ze sposobów łagodzenia podziałów i powrotu do jedności między tradycją rzymską a bizantyjską, proponowanym przez Watykan, były unie odwołujące się do wspólnych korzeni chrześcijaństwa. Pierwsze takie próby (unia liońska z 1274 r. i unia florencka z 1439 r.) zakończyły się niepowodzeniem. Znacznie bardziej trwałe okazały się kolejne inicjatywy tego rodzaju, wśród których przede wszystkim wymienić należy unię zawartą w 1596 r. w Brześciu. Na mocy jej postanowień episkopat prawosławnej metropolii kijowskiej ogłosił jedność z Kościołem rzymskim i uznanie katolickich dogmatów oraz zwierzchnictwa papieża. Porozumienie brzeskie gwarantowało duchowieństwu i wiernym dotychczasowy ryt, język, kalendarz oraz możliwość wyświęcania żonatych księży, a także zachowanie odrębnego własnego prawa, własnej organizacji kościelnej i hierarchii¹.

Europejskie Centrum Solidarności [ECS] to wyjątkowo ambitny projekt, instytucja w nowej formule: to nie tylko muzeum promujące wiedze, o Solidarności i opozycji antykomunistycznej w Polsce i Europie, ale także centrum dialogu o współczesnym świecie. ECS jest miejscem, w którym historia spotyka się z przyszłością, zgodnie z naszą misją: Poznaj historię, zadecyduj o przyszłości.
Ambicją założycieli jest stworzenie z ECS środkowoeuropejskiej agory, miejsca spotkań obywateli, którzy czują się odpowiedzialni za rozwój demokracji w Europie. Chcemy inspirować debaty nad stanem społeczeństwa otwartego, nad tożsamością wspólnot demokratycznych, nad problemem sprawiedliwości społecznej; chcemy odpowiedzieć na pytanie, w jaki sposób w systemie wolnorynkowym można zachować rówrje szanse dla rozwoju obywateli.
Ważnym celem ECS jest także promocja idei wolności i solidarności w państwach autorytarnych. Solidarność była nowym ruchem wolnościowym w Europie i to w tym duchu solidarnościowej rewolucji powinny spotkać się tu historia z przyszłością Polski i Europy. Niestety, podobnych instytucji dotychczas w Europie nie stworzono. ECS wkracza więc w nową przestrzeń, jest eksperymentem, który może się stać ważnym wzorem i punktem odniesienia dla innych państw europejskich. Na tym polega atrakcyjność tego projektu.
Wierzymy, że Europejskie Centrum Solidarności będzie jedną z najważniejszych przestrzeni na historycznej i kulturalnej mapie Polski i Europy.

http://www.jankarski.org/

At the turn of 1944 and 1945, East-Central Europe was under Soviet influence. This fact was quietly accepted by the Western powers during the conference in Yalta in 1945.
In May 1945, after the end of World War II in Europe, the main winner was Stalin. As a result of the war, the territory of the Soviet Union was enlarged. The USSR gained the occupied Lithuania, Latvia, Estonia, Finnish Karelia, at least the half of the prewar Polish territory, Czechoslovakian Carpathian Ruthenia and the Romanian Bessarabia. These areas were exposed to immediate sovietisation and unification with the rest of the country, breaking the resistance of the local society.

Шановні Друзі!
Віддаємо до Вашої уваги 19-е число нашого журналу. Як завжди, намагаємося подати Вам корисні та змістовні статті й інформації.
"Рідна мова" стає важливим видавництвом, яке цінують – зокрема в Україні. На жаль, ми не відчуваємо цього та не відчуваємо бажаної підтримки серед українського вчительства в Польщі. Це помітно видно, коли приглянемося до списка авторів.
Пробуємо все ж таки розвиватися. Доказом цього є створення Вченої ради журналу, до якої погодилися увійти видатні вчені з Польщі та України – всім, без винятку, дякуємо за цю згоду.
Свою згоду на ведення окремих розділів дали теж інші особи – не менш видатні фахівці в своїх царинах – теж щиро дякуємо.
Отже запитання до українських вчителів у Польщі: чого Вам ще потрібно, щоб взяти яку-небудь участь у творенні чогось, про що роками говорили й чого домагалися? Прохання до Вас: відкрийте свої "скарбнички", поділіться досвідом з іншими. І не ждіть, що хтось за Вас самих зробить справу, бо як не Ви – тоді хто?
І до роздумів: подібно, коли є бажання, тоді є багато можливостей. А коли нема бажання – є тисячі причин. Чи не правда?

Шановні Друзі!
Віддаємо до Вашої уваги 20-е число нашого журналу. Надіємося, що поміщені матеріали стануть Вам у пригоді.
Це останній номер, який я підготовляю як головний редактор. Рівно рік тому назад я повідомив про своє рішення як голову Об'єднання українців у Польщі, так і голову Українського вчительського товариства у Польщі. І оскільки пан Петро Тима спробував якось прореагувати і шукати способу розв'язки проблеми (знайти нового редактора), так жодної реакції ця інформація не викликала в голови вчительського товариства. Це повністю характеризує стан Товариства на сьогодні.
Причина такого рішення одна – брак якої-небудь підтримки вчителями й Управою Товариства у справі видання. Розумію, що проблемою для деяких може теж бути моя особа. Отже цим способом цю причину відсторонено. Тепер треба вже не на словах взяти відповідальність на себе. Адже – це, що безперечно вдалося нам зробити – це встановити механізм фінансування видавництва.
Бажаю удачі та витримки!
Всім, хто допомагав за цей час і посприяв ідеї видавництва – щиро дякую!
А відносно самого змісту – звертаю Вашу увагу на поглиблений аналіз стану та проблем, що виникають при організації навчання української мови у Польщі. І – може для декого будуть певною несподіванкою мої висновки, які можна стисло передати так: не демографічна криза, ані мала кількість учнів є основною проблемою нашого шкільництва в Польщі. Основна проблема – це те, що наш підхід (вчителів і батьків) до справи навчання надалі спирається на тому, що було до 1989 р. Щоб не було сумнівів – для мене важливі національні (українські) та християнські цінності. Я не закликаю, щоб їх зрікатися. Прошу лише зауважити, що не дамо вже ради виховувати нове покоління українців у Польщі на простому, "бо так треба" або "бо ви повинні". Ну, повинні, а якщо ні, тоді що? А що наша дотеперішня стратегія зараз не спрацьовує – прикладів аж надто. Що вкрай важливе – це знайти новий підхід і нові способи праці з учнями. І те, що я назвав би "практичним" способом будування свідомості. Почав би я від аналізу постав та сподівань учнів. Якоюсь мірою вони доступні і в цьому видавництві, хоч, безсумнівно, вимагають поглиблення.

Марко Сирник

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ історичний музей імені В.В. Тарновського

Розклад роботи: