Книга про одного з активних учасників національно-визвольної боротьби ОУН і УПА Юрія Борця. Висвітлена його багатогранна праця: становлення українського патріота; безкомпромісна боротьба проти німецьких, московських і польських загарбників в лавах УПА; історично-літературна праця; спонсорсько-меценатська діяльність; створення кінофільмів; робота на громадсько-політичній ниві...
Книга адресована науковцям, історикам, українським патріотам, особливо молоді, якій не байдуже минуле, сучасне та майбутнє України....Я дуже болісно сприймав посягання на свою національну честь.
Володимир Бєлінський
Відомий дослідник української історії Володимир Бєлінський у своїй книжці "Країна Моксель, або відкриття великоросії" наводить цікаву думку, яка стосується московсько-совєтської історичної "науки". Замість зачину дамо можливість читачеві доторкнутися до безпосереднього викладу цієї праці, яка висвітлює історію великоросії у всій її "красі та легенді", а заразом стосунки між Україною і Московщиною на довгому відтинку історичної тяглості. "В кровавом болоте московского рабства, а не в суворой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи не просто похожи, но и тождественны...
У праці стисло наведено сучасні податкові системи.
Запропоновано Нову економічну стратегію, за якої виробники товарів та послуг звільняються від всіх видів податків за одночасного збільшення в декілька разів наповнення бюджету за рахунок виведення економіки з тіні.
Подано скорочену програму (проект) політичної партії, яка втілить у життя Нову економічну стратегію, забезпечить підняття пенсій та зарплатні, безплатне навчання та медичне обслуговування, належне фінансування армії та силових структур, бурхливий розвиток виробництва...
Запропоновано нову ідеологію – відродження величі української цивілізації...
Коли хочете пізнати загадкову російську душу, добре пошкребіть її і побачите татарина.
Микола Полевой
Січе густа холодна мжичка вперемішку з "білими метеликами", отже – незабаром до наших лісових гущавин підбереться снігова завірюха. Уже вона недалечко, як кажуть – не за горами. Небесна веремія не вгамовується, а у той самий час відблиски сонця, що заходить, пробиваються через туманну мряку і освічують останню дорогу полеглим воякам Української Повстанської Армії.
Усе це діялося 22 грудня 1944 року на невеликому цвинтарі присілка Кам’янка, що розпорошився не вельми далеко від села Мелни у лісових видолинках. Хоронили командира "Яструба" і чотирьох повстанців, які загинули на полі Слави. На цвинтарі вишикувались вояки сотень "Сіроманці" й "Полтавці" – вірні друзі командира. Стояли нерухомо, зі смутком поглядаючи на свіжовикопану могилу. Не хотіли навіть допускати думки, що вона навіки забере їхнього командира. Це людина, яка завжди і за будь-якого становища пам’ятала про друзів, ніколи не відмовляла у допомозі. І ось його не стало...
обслуговування користувачів до 19:45
обслуговування користувачів до 17:45