Є в мене знайомий ще із студентського життя поет і прозаїк Дмитро Четвертак, нині вже досить похилого віку, якого доля вела вибоїстою, повною небезпек і прихованих пасток дорогою. Може, через те у його поетичних і прозових творах сконцентрований непересічний життєвий досвід. А мене найбільше вражають ті елементи, які підтверджують мій власний досвід і немов увиразнюють його.
Останнім часом мій знайомий все частіше вдається до поетичних мініатюр, частину з яких можна назвати афоризмами. Ось одна із них:
Не буває свічі
Яка б, засвітившись, ніколи не згасла,
Будь-куди треба вчасно прийти
І, звичайно, відкланятись вчасно.