Кажуть, що кожна людина повинна побудувати дім, виростити нащадка і посадити дерево. Мабуть, доцільно додати до сказаного, що людина повинна намагатися передати сучасникам і нащадкам свій життєвий досвід. Адже ми приходимо на цей світ з якоюсь метою і повинні скласти звіт про свою діяльність. Це насамперед стосується покоління, яке брало участь у національно-визвольній боротьбі, і політв’язнів, тих, що були сучасниками буремних років в Україні новітніх часів, які згодом опинилися в тюрмах і концентраційних таборах окупантських режимів совєтської імперії. Ті, хто пережив жахливий чекістський геноцид у большевицькому ув’язненні, повинні в міру своїх сил і можливостей зробити все, щоб пережите не пропало в мороці минулих літ, щоб імена борців за волю України, за нашу державну незалежність свідчення українських політв’язнів не зникли в пам’яті людей.