Доля книжки та її автора тотожні. Вони є уособленням часу, який до письменника Івана Захарченка не був милостивим. Перша його збірка оповідань "Лісове сіно" вийшла ще 1984 року, наступна, поетична, "Покутний хрест",– 2006-го. Тепер маємо нову книгу художніх творів "Загублена дорога", яка могла б побачити світ ще з початком нашої примарної незалежності. Не побачила... "Стовпам" незалежності було не до книг, як і сьогодні.
Головні герої "Загубленої дороги"– діти. Але їхні довершено змальовані долі захоплять і дорослого, якому при читанні напевне пригадаються і свої загублені дороги...
Тоді він, може, сумовито зітхне або й сльозу пустить, як це було з тими, хто готував цю книгу до друку.
Читачу, порадій своїй сльозі– вона суголосна змістові творів книги, вона тобі скаже, що в цьому спаскудженому світі ти не втратив святих почуттів, людяності. Сподіваємося, що ці твори збентежать серце й душу кожного, хто їх читатиме.