ТКАЧ Михась

Спогади Павла Пришиби "Моє життя" увібрали в себе цілу епоху українських змагань за право на самостійне життя. В них правдиво, без вигадок автор подає вражаючі факти періоду так званої громадянської війни, а насправді російської окупації, репресій 30-37 років минулого століття, голодомору, німецької окупації тощо. Важливо те, що Павло Пришиба не тільки бачив, а й відчув на собі більшовицьке свавілля. Його, двадцятиоднорічного юнака, сина заможного селянина разом з батьком за несплату батькового непосильного податку (земля не була розділена) спочатку запроторюють до чернігівської в’язниці, потім до Сибіру, звідки він тікає живе деякии час під чужим прізвищем, відтак добровільно повертається на заслання, щоб добути свій восьмирічний строк. Приймає участь у Другій Світовій війні; після нападу Гітлера на Радянський Союз деякий час знаходиться у німецькому полоні. Під час окупації перебуває у рідному селі, потім у 1943 році емігрує за кордон.
Ці унікальні спогади надають широке поле науковцям для досліджень історії нашого краю. Цікаві вони і з художнього боку. М’які пастельні тони мови, ліричні відступи, колоритні деталі – все це посилює привабливість твору.