Монографія є першою в українській історіографії спробою узагальнюючої праці про еволюцію територіального герботворення як цілісного явища. Вперше також напрацьовується низку теоретичних питань, визначається завдання сучасної земельної та державної геральдики в Україні та пропонується до втілення в життя комплексну програму її подальшого розвитку.
  Для дослідження залучено низку невідомих раніше архівних матеріалів зі збірок як українських, так і зарубіжних архівів, бібліотек та музеїв. Також опрацьовано багато публікацій, присвячених як тематиці земельної геральдики загалом, так і змінам адміністративно-територіального поділу, історичній географії, сфрагістиці, вексилології та іншим спеціальним історичним дисциплінам.

  Видання присвячене проблемам розвитку сучасних гербів і прапорів адміністративно-територіальних областей України та Автономної республіки Крим, подається інформація про затвердження офіційних символів, їх зміст і описи, вказується на недоліки допущені при прийнятті цих атрибутів.

  Цей бюлетень видається Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства Національної академії наук України та Українським геральдичним товариством. Перший випуск присвячений переважно проблемам культурних та політичних українсько-шведських взаємозв’язків. Проте метою нашого видання є дослідження та популяризація як історичних, так і сучасних відносин України з усіма країнами Північної Європи. Тому в наступних випусках планується більше уваги приділити питанням і з інших галузей. Запрошуємо до співпраці всіх зацікавлених у тематиці бюлетеня "Ґардаріки" та розширенні його змісту.

  Сфраґістика (від грец. "сфраґіс" – печатка) як історична дисципліна, що вивчає знаки засвідчення вірогідності документів і речей, має дуже давнє коріння. Одні з перших печаток – циліндри і глиняні булли – із зображенням гадюк та скорпіонів, символів родючості, – виявлені археологами у стародавніх месопотамських поселеннях Урук і Джемдет- Наср (кінець IV тисячоліття до н.е.).
  Перші письмові згадки про сфраґістичні пам’ятки Київської Русі наводяться в "Повісті времен них літ" (XI ст.). Значного розповсюдження набули печатки у середні віки та наступні періоди історії.