Масштабные археологические исследования в Любече, осуществленные на протяжении 1957-1960 гг. экспедицией Института археологии АН СССР под руководством Б.А. Рыбакова, обогатили отечественную науку уникальными памятниками древности, которые свидетельствовали о высоком уровне развития этого летописного города. Были исследованы, в частности, отдельные участки застройки и укреплений посада, курганный могильник в урочище Высокое Поле, а также древнерусское городище на Замковой горе. Любечский комплекс впервые в истории славянской археологии позволил Б.А. Рыбакову реконструировать княжеский замокXI-XII вв., сооруженный, по мнению учёного, Владимиром Мономахом. Именно здесь в 1097 г. состоялся знаменитый съезд князей Древней Руси.

  Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два набори листівок.

  Видатний український вчений Стефан Андрійович Таранушенко (1889-1976) значною мірою прислужився розвиткові вітчизняного мистецтвознавства на складному етапі його становлення. У другій половині 20- на початку 30-х pp. XX ст. група науковців під його керівництвом здійснила обстеження і ґрунтовне дослідження пам’яток монументальної дерев’яної архітектури Лівобережної України XVII-XIX ст. На жаль, довести цей масштабний проект до логічного завершення натоді не поталанило: у 1933 p. С. Таранушенко потрапив у жорна політичних репресій і повернувся в Україну лише в 1953 р. Він продовжив студії і таки підготував до друку головну працю свого життя – монографію "Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України", яка побачила світ у 1976 р. за кілька місяців до смерті вченого. Втім, до неї увійшли далеко не всі напрацьовані матеріали, зокрема, про дерев’яні храми Любеча – Покровську, Троїцьку, Миколаївську церкви, які, на жаль, до наших днів не збереглися. Відтак, світлини й малюнки С. Таранушенка, а також його старшого сучасника О. Сластіона, виявлені в особистому фонді науковця в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України, правлять за першоджерело і дозволяють скласти враження про втрачені архітектурні пам’ятки старого Любеча. Така ж сумна доля спіткала й інші сфотографовані С. Таранушенком артефакти, зокрема, іконостас і потир з Покровської церкви.

  Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два набори листівок.

  Старий Любеч мав Власне неповторне обличчя. На початку XX cm. він являв собою мальовниче містечко з населенням близько З,7 тис. чоловік і досить розвинутою, як на той час, соціальною інфраструктурою: волосним правлінням, трьома початковими школами, лікарською амбулаторією, богадільнею, поштово-телеграфною станцією, паромною переправою і пристанню на Дніпрі. Крім землеробства і тваринництва місцеві мешканці залюбки займалися садівництвом і городництвом, рибальством, лісовими промислами і торгівлею. У містечку діяли численні крамнички, розташовані здебільшого на Базарній площі, де щопонеділка відбувались торги й чотири рази на рік – ярмарки. Окрасою Любеча були сім церков, споруджених протягом XVIII-XIX ст., з яких на сьогодні збереглася лише одна – Преображенська. Місцеві мешканці шанували пам'ять уродженця Любеча св. Антонія Печерського, з яким за традицією пов'язували так звані Ближню і Дальню печери, вклонялися чудодійній іконі Любецької Божої Матері.

  Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два набори листівок.

У вишневій задумі,
у дніпровській залюбі
на дзвінких перехрестях
сіверянських вітрів
Древній Любеч воздвигнув,
спорудив Древній Любеч
П'єдестал під собою –
П'єдестал із віків...
П. Пулинець

Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два набори листівок.