94(477)
Г 87
Громенко, С. В.
  Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року [Текст] / Сергій Громенко. – Київ : К. І. С., 2018. – 266 с. : іл.

  "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року" присвячена спробі Української Народної Республіки у квітні 1918 р. включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків, що раніше узурпували там владу. У книзі розповідається про трактування "кримської проблеми" на світовій арені у березні 1917 – квітні 1918 рр., про сили і плани сторін, про хід бойових дій на півострові та про втрачену унікальну можливість приєднати Крим до України ще сто років тому.
  Для професійної історичної спільноти та усіх зацікавлених минулим України.

94(477.75)
Л 93
  Люди "сірої зони" [Текст] : свідки російської анексії Криму 2014 року / [Укр. ін-т нац. пам'яті ; упоряд., вступ. ст.: А. Андрієвська, О. Халімон]. – Київ : К. І. С., 2018. – 263, [1] с. : іл.

  У збірці свідчень про російську анексію Криму 2014 року йдеться про ту частину історії "кримської весни", яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда. Понад півсотні оповідей спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що "кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно вибрали Росію". Як насправді Крим опинився під контролем Росії та чим це обернулося для його мешканців? Які методи застосовують російські спецслужби та силовики щодо мирних громадян на півострові? Відповіді на ці та інші питання дають кримчани, які стали свідками та жертвами російського військового захоплення півострова навесні 2014 року.

94(477.41)
Б 60
  Биківня. Від території смерті до місця пам'яті [Текст] / Укр. ін-т нац. пам'яті, Нац. іст.-меморіал. заповідник "Биківнянські могили". – [Б. м. : б. в.], [2017]. – [36] c. : фот.

  Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є найбільшим на території України.
  Спокійний і величавий ліс на північно-східній околиці Києва, обабіч Чернігівського шосе, став свідком кривавих злочинів комуністичного режиму. Упродовж 1937–1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в'язницях НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ) для таємного поховання у Биківнянському лісі.
  Упродовж кількох десятиліть правда про поховання у Биківні та імена жертв сталінських репресій приховувались владою від громадськості, а ліс фактично стояв пусткою. Лише зі здобуттям Україною незалежності процес дослідження Биківнянської трагедії інтенсифікувався та отримав оформлення у вигляді відповідної структури.
  Нині на території колишньої спецділянки НКВС УРСР у Биківнянському лісі розташовується Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили".