Немає поганого життя – є невміння жити... Якщо людина піднімається вгору, бажаючи досягти вершини, – їй необхідно відмовитись від зайвого вантажу... Людина – цe вічне каяття, це відродження... Треба дуже багато працювати; це колись помітять люди, а може, й Бог... Зрештою, все закінчується добре, та не всі мають терпіння дочекатися цього... Якщо сили скінчилися, залишаються ще воля, впертість і витримка...
  Про це та інше йдеться в цій книжці. Її герої витерпіли і витримали. І перемогли.

  Книга Олександра Олійника розповідає про заснування одного з найдавніших слов'янських міст – літописного Любеча, про спільну боротьбу східнослов'янських племен з варягами і хазарами, а також про велику і трагічну любов. Крім того, в творі згадується дохристиянська історія Києва, Чернігова, Чорнобиля та Гомеля.
  Сюжет роману наповнений динамізмом, насичений батальними картинами і епізодами, сценами боротьби добра і зла, легким нальотом смутку, іронії і властивим автору гумором. У процесі розповіді Олександр Олійник розкриває образи головних героїв не тільки як державних діячів, які постійно думають про благо своїх земель і підданих, але і як простих, живих людей – які люблять і ненавидять, в побуті і святах, в мирі і війні.