Головна бібліотека Чернігівської області, сучасний інформаційний, науковий, культурно-освітній заклад, що формує, зберігає і надає в користування найбільш повне зібрання документів у межах регіону, є депозитарієм краєзнавчої літератури, організовує взаємовикористання бібліотечних ресурсів, координує діяльність бібліотек та надає методичну допомогу, сприяє реалізації прав громадян на знання, освіту, самоосвіту, інформацію.

Основні показники бібліотеки

(станом на 01.01.2017 р.)

Кількість документів бібліотечного фонду – 863 126 примірників.

Кількість користувачів за ЄРК – 12 711 осіб.

Чисельність штатних працівників – 104 особи.

Коротка історія бібліотеки

  Чернiгiвська громадська бiблiотека була вiдкрита 15 (28) березня 1877 року на пiдставi Статуту, затвердженого Мiнiстром внутрiшнiх справ 9 лютого того ж року.
Бiблiотека започаткована зусиллями групи демократично налаштованої iнтелiгенцiї міста Чернігова. В числi її фундаторiв – iмена вiдомих далеко за межами мiста О.А. Тищинського, Софiї та Олександра Русових, П.П. Червiнського, О.М. Борсук, О.П. Карпинського, М.О. Константиновича, К.Д. Милорадовича, В.Є. Варзара, I.Г. Рашевського та iнших.
  До дiяльностi бiблiотеки в перший перiод її iснування причетнi також I.Л. Шраг, П.С. Єфименко, М.Ф. Лiндфорс, подружжя Коцюбинських і Грiнченкiв, М. Вороний, Г. Коваленко, О. Глiбов, iншi вiдомi всiй Українi особистості.
  На початку своєї діяльності бібліотека працювала як газетна читальня. 18 лютого 1878 року рiшенням засновникiв при читальнi вiдкрито i бiблiотеку. Книжки для неї подарували самi засновники, на кiнець першого року роботи фонд бiблiотеки складав 564 книжки.
   У 1905 р. вийшов з друку "Каталогъ книгъ Черниговской общественной библіотеки".
  Навколо бiблiотеки об'єдналася найбiльш прогресивно настроєна інтелігенція. Вагому допомогу надавала Чернiгiвська українська "Громада" i товариство "Просвiта", органiзовували народнi читання, публiчнi лекцiї, концерти. Це не могло не викликати невдоволення влади i в зв'язку з виявленням нелегальної лiтератури бiблiотеку в 1909 р. було закрито.
  У 1910 р. вiдкрилась пiд новою назвою – Чернігівська мiська, як заклад, що належав мiському самоуправлiнню.
Рішенням губнаросвіти про централізацію бібліотечної справи у липнi 1919 р. міську громадську бібліотеку реорганізовано в центральну зразкову губернську бібліотеку.
  У 1922 р. бiблiотецi присвоєно iм'я В.Г. Короленка.
  31 січня 1934 р. за рішенням Наркомосвіти УРСР бібліотека отримала статус державної обласної – центру бібліографічної, краєзнавчої та методичної роботи в області.
  24 серпня 1941 р. бiблiотека пiд час бомбардування мiста фашистською авiацiєю була зруйнована. 216 тис. фонд i майно бiблiотеки майже повністю знищено.
  У перiод тимчасової окупацiї 1941-43 р. бiблiотека працювала як мiська, зосередивши в своїх фондах 148 тис. томiв з рiзних книгосховищ мiста. Пiд час визвольних боїв за Чернiгiв i цей фонд знищено.
  30 листопада 1943 р. прийнято постанову виконкому Чернігівської обласної ради та бюро обкому КП(б)У "Про поновлення роботи Чернігівської обласної бібліотеки ім. В.Г. Короленка".
  Пiсля вiйни бiблiотека швидко вiдновилась. 5 тис. книжок надiйшло з книгосховищ мiста i зiбрано населенням, 18,6 тис. надiйшло з Держфонду. Це дало змогу поновити роботу бiблiотеки вже 1 грудня 1943 року.
28 березня 1977 р. бібліотеці виповнилось 100 років. З нагоди 100-рiччя заснування бiблiотеку нагороджено Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 18 квітня 1977 року).
  У 2001 р. розпочато впровадження грантового проекту за підтримки Посольства США в Україні "Інтернет для читачів публічних бібліотек" (LEAP). Започатковано електронний каталог та електронну картотеку статей.
  У 2002 р. бібліотеці виповнилось 125 років. Ювілей відзначено 1 жовтня урочистими зборами та науково-практичною конференцією "Невичерпне джерело знань". Цього ж року створено веб-сайт бібліотеки (http://libkor.com.ua).
  У 2006 р. відкрито Інформаційно-ресурсний центр "Вікно в Америку" за підтримки відділу преси, освіти та науки Посольства США в Україні та Центр європейської інформації за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
  З 2010 р. працює Регіональний тренінговий центр за міжнародною програмою "Бібліоміст".
  У 2012 р. виповнилось 135 років з часу заснування бібліотеки. Проведена обласна науково-практична конференція "Бібліотеки Чернігівщини в соціокультурному просторі регіону: історія і сучасність".
  2013 рік – обсяг власних електронних баз даних налічує майже 254 тис записів. Обслуговано 35,8 тис. користувачів, яким видано понад 723 тис. прим. документів. Відвідування – 344,5 тис., у тому числі звернень на веб-сайт майже 97,4 тис.

Інформація про приміщення бібліотеки

  Протягом перших 8 рокiв діяльності бiблiотека не мала свого власного примiщення. Бібліотека розміщалась на приватній квартирі одного з членів-засновників. Окремий будинок по вул. Преображенськiй пiд тиском громадськостi мiська управа видiлила лише у 1895 роцi.
  На початку ХХ ст. бібліотечне помешкання декілька разів змінювалося від орендованого приватного приміщення до помешкання в будинку ломбарду.
  Після Жовтневої революції 1917 р. тривалий час бібліотека страждала від термінових та постійних переїздів.
  Набувши статусу обласної у 1935 р. бібліотека зайняла помешкання за адресою вул. Радянська, 31 (тепер вул. Шевченка).
  27 травня 1941 р. президія Чернігівського облвиконкому ухвалила постанову про передачу будинку на пл. Куйбишева, 15 (нині Красна площа, будинок не зберігся) обласній бібліотеці.
  У ніч з 23 на 24 серпня 1941 р. приміщення бібліотеки і фонд у кількості 216 тис. прим. знищено внаслідок бомбардування фашистською авіацією.
  До початку визвольних боїв за Чернігів у вересні 1943 р. бібліотека містилася на розі вулиць Бульварної і С. Петлюри, помешкання знищено під час бомбардувань.
  У повоєнні часи бібліотека розмiщувалася в примiщеннях на вул. Попудренка, 17 (пізніше – № 60), Єлецькому монастирi.
  У першій декаді січня 1974 року бібліотека переїхала до колишнього помешкання обкому партії. Будинок є пам'яткою архітектури, однією з перлин українського архітектурного модерну кінця ХІХ – початку ХХ століття. Побудований 1910-1913 рр. інженером Д.Д. Афанасьєвим за проектом архітектора О.І. Фон-Гогена для Дворянського і селянського поземельного банку будинок не зазнав суттєвих змін. Поєднання багатобарвної майоліки і гранітних плит цокольного поверху, різноманітні вікна й трикутний балкон другого поверху, використання народних художніх традицій створюють своєрідність споруди.
  Цікава історія спорудження цього будинку. На початку ХХ сторіччя у зв'язку з розвитком аграрного сектора тодішньої Російської імперії з метою створення високоефективного землекористування виникла необхідність об’єднання капіталів і кредитно-фінансових можливостей шляхом утворення дворянських земельних і селянських поземельних банків. Підставою для спорудження власного будинку відділення Селянського поземельного і Дворянського земельного банків, зокрема, в Чернігові, стали клопотання управителя Чернігівського відділення вищеназваного банку М.Д. Рудіна Чернігівському губернському правлінню та безпосередньо на ім'я віце-губернатора Т.Л. Рафальского.
  15 грудня 1910 року – досить оперативно будівельне відділення Губернського правління, розглянувши креслення та кошториси "на постройку казённого здания для Черниговских отделений Дворянского земельного и Крестьянского поземельного банков со службами при нём..." затвердило їх.
  Споруджувався будинок за проектом петербурзького архітектора О. Гогена (О.І. фон Гогена), відомого як автора проектів будинку управління Південно-Західної залізниці в Києві, будинку особняка Кшесінської в Петербурзі та ін. Реалізацію його було доручено Чернігівському губернському інженерові Д. Афанасьєву. І слід відзначити, що в цілому дотримуючись загальної композиції (плану, фасадів) проекту О. Гогена, головний будівничий Чернігівського банку зумів, з участю і допомогою місцевих майстрів мурування та майоліки створити новий варіант будівлі, ближчий до українського архітектурного модерну, заснованого на прадавніх народних традиціях і одночасно з використанням сучасних матеріалів і конструкцій. Саме цим він вигідно відрізняється від подібних будівель дворянських земельних і селянських поземельних банків, які були споруджені в Пензі, Самарі, Вітебську та інших містах на території тодішньої царської Росії.
  Урочиста закладка будівлі на садибі по вулиці Володимирській, придбаній у нащадків одного найвпливовіших громадських діячів, гласного Чернігівської міської Думи семи скликань Б.С. Красильщикова, відбулась 9 травня 1911 року. В цій події взяли участь "батьки міста", представники державних і громадських установ, почесні гості.
  Після освячення єпископом Новгород-Сіверським, преосвященним Василієм першого каменя, в передній кут будівлі було вмуровано металеву табличку з текстом, заздалегідь виготовлену на ознаменування неординарної події в житті міста.
  Спорудження і оздоблення будинку тривало трохи менше 2 років, що навіть за сучасними мірками порівняно невеликий строк, і було закінчене до лютого 1913 року.
  Як повідомляла газета "Черниговское слово" 6 лютого 1913 року, напередодні "вновь выстроенное, на Владимирской улице, собственное здание отделений земельных банков" було оглянуте і прийняте комісією у складі членів Ради державного Селянського земельного банку, О.О. Гейнріхсена, Г.А. Стуарта, архітектора Імператорської Академії наук інженера О.В. Друкера в супроводі М.Д. Рудіна.
  Архітектура будинку відзначається єдністю функціонального і художнього вирішення. Ця єдність вбачається насамперед у пластичній структурі плану і фасаду з використанням прямокутних, гранчастих і округлих форм, різноманітних за розмірами і формою віконних отворів, та матеріалів для оздоблення – звичайна цегла, полив'яний "кабанчик", шліфований і груботесаний граніт. Верхню зону фасаду прикрашали оригінальні орнаментальні композиції з майоліки.
  Увінчувала загальну композицію будинку монументальна, квадратна у плані, вхідна вежа з шатровим верхом, вкритим лускоподібним дахом зі спеціально виготовлених штампованих деталей.
  Звернений головним фасадом на північний схід 2-3 поверховий, асиметричний за архітектурною композицією і у плані будинок, розташований з невеликим відступом від красної лінії неширокої вулички, що з'єднувала Шосейно-Шевченкову (нині – проспект Миру) і П'ятницьку вулиці, нагадував фігурну літеру "Е". По красній лінії перед фасадом будинку було влаштовано невисоку оригінальну огорожу модернового стилю.
  Завдяки асиметричному розміщенню вхідної вежі, яка нагадувала оборонні вежі фортець і мала 3 яруси, при підході до будівлі виникає враження поступового наростання об'ємів і ускладнення їх форм.
  Композицію головного фасаду з північно – східного боку вежі через площину стіни з 3-ма гранчастими вікнами другого поверху завершував широкий ризоліт з трапецієподібним балконом і гостроверхим трикутним фронтоном над широким віконним отвором коробчастої форми.
  Між вежею і південним ризолітом органічно вписався головний об'єм будинку з великим операційним залом (нині тут розташований головний читальний зал бібліотеки). Оздоблені майоліками трикутні декоративні фронтони бокових ризолітів і вхідної вежі складають цілісне врівноважене художнє рішення, надаючи будинкові мальовничо – святкового вигляду.
  Увесь об'єм будинку міцно тримає високий, облицьований світло-сірими гранітними плитами цокольний поверх, що своїм спокійним колоритом підсилює мальовничість вежі, стін головних поверхів, майолікових прикрас фронтонів та інших архітектурних деталей будівлі.
  Ця ж єдність простежується і в інтер'єрі. Основним будівельним матеріалом при муруванні стін була високоякісна цегла місцевих цегелень. Перекриття приміщень виконані з застосуванням залізобетону і склепінчастих конструкцій з цегли.
  Для оздоблення залів, крім високоякісного вапняного тиньку, використано і штучний мармур. Зокрема, у просторому парадному вестибюлі на перший – головний та другий поверхи ведуть широкі біломармурові сходи.
  Допоміжні сходові приміщення влаштовано у кутових частинах будівлі з боку подвір'я.
  Широкі коридори з'єднували систему прямокутних приміщень. Останні були частково переплановані за радянських часів.
  Ці перепланування торкнулись і композиції головного фасаду. Так, широкі лучкові віконні пройми між вхідною вежею і південним ризолітом було поділено навпіл відповідно до того, як великі кімнати були поділені всередині на невеличкі кабінети.
  В 1917-1926 рр. тут розміщувався губземвідділ, з 1926 по 1932 рік – державний обласний історичний музей. З дня утворення Чернігівської області і до вересня 1941 року в цьому приміщенні знаходився обком КП(б)У. Тут розпочав функціонувати Чернігівський підпільний обком партії під керівництвом О.О. Федорова і М.М. Попудренка. Під час окупації був розміщений штаб угорської військової частини.
  Відступаючи, окупанти серед інших спалили й колишній будинок банку. Після його відбудови і часткового перепланування (загальна композиція і архітектура змін не зазнали) тут знову розмістився обласний комітет партії. Згодом, після спорудження нового приміщення-комплексу для обкому КПУ і будинку політосвіти сюди, з 1974 року переходить обласна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка.

Основні характеристики приміщення

Загальна площа бібліотеки – 3178, 9 кв.м.

Наявність читальних зал – 8 (210 місць).

Наявність виставкових зал – 3.

Стан інженерних систем – задовільний.

Технічний стан будівлі – потребує капітального ремонту.