Таких книг зараз майже не пишуть. У час, коли Україну навально-обвально покрив бум дешевеньких детективів і фентезі, безпросвітно-кривавої монстро-диявольщини і брутальної порнографії, мало хто звертається до пересічної долі рідного українця, заздалегідь вважаючи її непривабливою і неконкурентноздатною в так званих ринкових умовах. Навіть якщо він – письменник... А у державі – в цей же час – грабують музеї й церкви, плюндрують пам'ятники, за безцінь спродують людські долі...
  Нова книга письменника з Ніжина Олександра Забарного розповідає про все це на прикладі життя і творчості свого колеги Анатолія Шкуліпи, світоглядні і творчі позиції якого допомагають нам повніше осмислити не лише нахабно обікрадену минувшину, а й таке незбагненне й суперечливе сьогодення.
  На жаль, ми й досі поклоняємося перед чужим, а своє знову не по-мічаємо, гірше того – безбожно паплюжимо, а то й проклинаємо. У віках ми надто багато настворювали білих плям про свій народ і рідну землю. Видно, мало ще, бо й досі затято продовжуємо творити ці білі плями. Щоб було що розгадувати нашим онукам і правнукам. Наче в них і без цього не знайдеться, до чого прикладати свої руки і розум.
  Книга розрахована на широкий читацький загал. І все ж – передусім – адресується вона учням і студентам, оскільки світле майбутнє України – в їхніх руках!

  Чернігівькій ОУНБ ім. В.Г. Короленка подаровано два примірника книги.