
У монографії проведене комплексне дослідження мови української християнської віршованої молитви XIX — початку XXI ст. Системно проаналізовано особливості лексики, фразеології та синтаксису, притаманні цьому жанрові. Простежено спільні й відмінні риси канонічної та віршованої молитви. Здійснено періодизацію віршів-молитов. З'ясовано роль провідних українських поетів у збагаченні художнього стилю засобами релігійної лексики та біблійної фразеології. Визначено співвідношення питомих і запозичених елементів. Виявлено широке поєднання в поезіях-молитвах ознак релігійного й художнього стилів української мови, простежено взаємне збагачення цих стилів. Концептуальні положення, викладені в монографії, поглиблюють теорію стилістики, розширюють розуміння природи мовних ознак релігійного й художнього стилів мовлення: релігійної лексики, біблійної фразеології, поетичного синтаксису тощо. Висновки й узагальнення проведеного дослідження розширюють уявлення про мовні особливості жанру молитви в українській літературі XIX – початку XXI ст., збагачують знання з історії розвитку української літературної мови відповідного часу.
Для мовознавців – наукових працівників, викладачів, аспірантів і студентів філологічних факультетів університетів.