ДЕНЬ МАТЕРІ

  10 травня Україна відзначила День матері.
  Мама – найперше слово, найближча і найрідніша людина, титул, до якого жінка йде через біль і страждання та пишається ним усе життя…
  Це міжнародне свято, адже існує воно в багатьох країнах світу, де заведено вітати всіх мам та жінок, які очікують на появу малюків. Має цей день більш ніж столітню історію.
  Щастя і краса материнства в усі часи оспівувалися кращими музикантами, художниками та поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й добробуту суспільства. Саме жінка створює сім’ю, що стає основою життя всіх людей, символом добра, надії, майбутнього. Щасливі, відкриті, успішні діти ростуть лише у дружній родинній атмосфері під опікою люблячої матері.
  Пропонуємо вам ознайомитися з історіями героїнь, що пройшли тернистим шляхом материнства.

ПАМ’ЯТАТИ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО!

  2020-й – рік 75-ліття Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні(1939-1945).  І скільки б не минуло часу, ми завжди пам’ятатимемо, якою жахливою є війна і якою ціною дається перемога життя над смертю.
  День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні встановлений відповідно до Закону "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років". Відзначення Дня перемоги над нацизмом включає в себе переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого.
  У ці дні віддається данина пам’яті всім, хто загинув та постраждав від нацизму в ті страшні часи. Український народ зробив вагомий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції над нацистами та союзниками гітлерівської Німеччини. Тоді війна забрала понад 56 мільйонів людських життів у всьому світі, в тому числі 10 мільйонів – в Україні. За даними історичних досліджень, Чернігів входив до числа міст, які найбільше постраждали внаслідок війни, і був четвертим за масштабами руйнування.
  До Дня пам’яті та примирення і 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років відділ документів із гуманітарних наук підготував віртуальну книжкову виставку "Пам’ятати заради майбутнього!". 

КУЛІНАРНА ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ
(до Дня кондитера)

  В Україні 3 травня відзначається День кондитера. Історія кондитерського мистецтва своїм корінням сягає глибокої старовини й нерозривно пов’язана з активним використанням меду, а потім і цукру, який уперше навчилися отримувати з соку цукрової тростини в Індії приблизно у 850 році нашої ери. Як окреме мистецтво воно виникло і набуло широкого поширення спочатку в Італії наприкінці XV – на початку XVI століття.
  Професію кондитера можна здобути у спеціальних навчальних закладах, а стати майстром своєї справи – нелегка праця, що вимагає від людини знань, досвіду, творчої уяви,терпіння й вишуканого смаку. Як і в багатьох професіях, що пов’язані з ручною роботою та творчістю, у професії кондитера теж є свої тонкощі й секрети. Не випадково окремі вироби кондитерів порівнюють з витворами мистецтва.
  Відзначення Дня кондитера супроводжується організацією майстер-класів, конкурсів, дегустацій і виставок. Працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготували книжкову виставку "Кулінарна подорож Україною", де представлено документи з фондів бібліотеки з цієї теми.
У пропонованих виданнях можна знайти багато цікавої та корисної інформації, в тому числі різноманітні рецепти приготування страв української кухні.

МАЙСТЕР ПОДОРОЖНЬОЇ ПРОЗИ

  Віртуальна книжкова виставка "Майстер подорожньої прози" присвячена 65-річчю від дня народження українського письменника, публіциста, поета, журналіста Олександра Балабка.
  Олександр Васильович Балабко народився 24 квітня 1955 р. у селі Лісконоги Новгород-Сіверського району. Проживав із батьками на острові Сахалін, у Запоріжжі. Середню школу закінчив у місті Вільнянську Запорізької області. Вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Отримав диплом, потім працював кореспондентом, редактором відділу, заступником головного редактора у різних українських газетах і журналах.
  Олександр Балабко багато подорожує по світу – від Далекого Сходу до Мадриду. Останнім часом шукає стежки видатних українців по світах. Український письменник і перекладач Віктор Баранов так написав про письменника: "Читаючи книжки Олександра Балабка, не перестаєш дивуватися з його постійного психологічного паралелізму: будь-що побачене у тій або іншій країні він мимохіть, підсвідомо чи й свідомо прив’язує до того, що знає про рідну Україну". А сам визнаний майстер подорожньої прози говорить, що йому цікаво простежити, як пуповинний зв’язок з батьківщиною позначився на творчості його героїв.
  Творчість О. В. Балабка відзначена престижними преміями імені І. Франка, М. Коцюбинського, А. Москаленка. Письменник – завжди жаданий гість серед шанувальників його творчості.  Творчі вечори його проходять не лише у Києві, Полтаві, Чернівцях, але й у Празі, Парижі (у бібліотеці імені С. Петлюри). У 2013 році у французькій столиці вийшла антологія української поезії французькою мовою. Серед інших авторів у книзі представлено твори поета-пісняра Олександра Балабка – його біографія і текст пісні "Зелена субота".

НОВИНКИ УКРАЇНСЬКОЇ ФАНТАСТИКИ

  В Україні щороку виходить друком близько 50 фантастичних романів та повістей. Не всі вони однозначно ідентифікуються як "фантастика". Причина – не лише у відповідному позиціюванні видавців та авторів, а й у певній метафоричності фантастичного елементу в окремих творах. Однак, любителям жанру є на що звернути увагу, і в цьому огляді ми пропонуємо десять абсолютно різних книг, які вийшли за останні роки.

СІМЕЙНА САГА: КРАЩІ КНИГИ ПРО ХИТРОСПЛЕТІННЯ ЛЮДСЬКИХ ДОЛЬ

  Сімейні саги не дарма користуються великою популярністю. Вони дозволяють спостерігати за існуванням декількох поколінь. Юність, зрілість, старість – все життя вміщується на сторінках книги. Завдяки таким творам можна дізнатися більше про звичаї і традиції різних епох. Але найбільше захоплення – стежити за вчинками людей і бачити, куди приводять наслідки їхнього вибору. Чим більше сім’я, тим більше у неї таємниць. Деякі секрети такі значущі, що залишають відбиток на всіх наступних поколіннях. Різні долі, різні країни, різні часи – всі історії так не схожі одна на одну, але об’єднує їх – надія в пошуках щастя.

МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ
(1865–1944 рр.)

  Був він великим сином Вселенської Католицької Церкви. Великим Українцем, вченим, мистецтвознавцем, покірним богомольцем і Митрополитом, рівного якому нелегко знайти не лише в нашій історії, але й загалом в останньому столітті нашої Церкви. В кожній ділянці чинний і письмом, і словом, і ділом, буквально до останнього віддиху життя. Словом, був він честю і окрасою нашої Церкви і Народу.
  Із Прощального слова Патріярха Йосифа (Сліпого), виголошеного на похороні Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, Львів, 5 листопада 1944 р.

  Митрополит Андрей Шептицький – український релігійний та громадський діяч, меценат, спершу Єпископ Української греко-католицької церкви, а з 1901 р. – Митрополит Галицький і Архієпископ Львівський – предстоятель УГКЦ.
Роман Марія Александер Шептицький (мирське ім’я) походив зі старовинного українського роду графів. Маючи блискучу освіту та хороші перспективи, бувши одним з найбагатших людей Галичини, він покидає усе та йде в монастир, щоб служити Богу.
  Мало хто зробив стільки для церковного життя в Україні, як Митрополит Андрей Шептицький. Та й не лише для церковного. Напевно, не було жодної важливої ділянки суспільного життя, у якій би митрополит не брав активної участі.
  Чи не найбільшим політичним досягненням Андрея Шептицького стала домовленість у 1914 році з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.