Захоплення фотографією прийшло у студентські роки, в 1975 році, під час навчання в Ленінградському державному університеті на історичному факультеті. Тоді ж придбав і перший свій фотоапарат "Зоркій-4К" на кошти, зароблені у студентському будівельному загоні.

  Знімав активно, робив багато фотографій сюжетних, портретних, пейзажних, але лише для себе, своїх рідних і близьких та студентських друзів. Значно пізніше побачив і зрозумів, що деякі свої ленінградські фотографії, а також кольорові слайди до 1978 року можна використовувати, як у виставковій роботі, так і в слайд-фільмах.

  Підготовчий період, роки навчання за фахом історика-мистецтвознавця закінчилися. Прийнятий на роботу в художній відділ Чернігівського історичного музею, знову почав займатися своєю улюбленою фотографією. Радий, що в той період не тільки слідкував за культурною хронікою подій чернігівського краю, роблячи свій скромний фотолітопис, а й об'єднував зусилля своїх колег, чернігівських фотомайстрів по відродженню фотоклубу "Чернігів".

  В рамках клубної роботи, разом з чернігівськими фотографами Станіславом Луговським, Констянтином Говоруновим, Лідією Змієвською, Олександром Пивоваром, Валерієм Шайгородським, Володимиром Зимою та іншими був упорядником каталогів обласних фотовиставок, – друкував статті про роботу фотоклубу, як на сторінках місцевої, так і республіканської преси.

Як мистецтвознавець, в першу чергу робив портрети чернігівських художників, музикантів, майстрів народної творчості. Працюючи в пейзажному жанрі, завжди користувався порадами своїх друзів художників. Взагалі, вивчення творів образотворчого мистецтва, знання законів перспективи, колірного вирішення мистецьких творів суттєво допомагало у власній творчості. Коли вивчаєш секрети старих та сучасних майстрів і намагаєшся робити своє мистецтво, – це завжди було і залишається для тебе справжньою художньою школою. Зрозуміло, що фахові зацікавлення, робота в галузі мистецтвознавства та художньої критики, наклали певний відбиток на особисту фотографічну практику.

  Важливим для себе вважаю період кінця 1980-тих – початку 1990-х років, коли спілкувався з учнями: в медичному училищі, організувавши фотогурток та в Чернігівському колегіумі №11, викладаючи спецкурс з історії та культури рідного краю.

  Памятки історії та культури, олюднені ландшафти, інтимний камерний пейзаж чистих, природних форм та урбаністичні мотиви, – складають основу моєї творчої спадщини.

Окремим і не менш важливим, цікавим напрямком в роботі вважаю зйомку "братів наших менших". Пізніше це захоплення допомогло при виконанні замовлень на календарі з анімалістичної тематики.

Наступним логічним кроком стала зйомка квітів. З цією метою три роки фотографував у саду Літературно – меморіального музею – заповіднику М.М. Коцюбинського. За ітогами цього фотопленеру була підготовлена фотовиставка "Квіти саду Коцюбинського" у 2001-2002 роках.

  Однією з перших і дуже важливих для себе вважаю роботу в напрямку соціальної, репортажної фотографії під час помаранчевої революціі в листопаді – грудні 2004 та січні 2005 років. Матеріал, відзнятий в Києві, Чернігові, а ще раніше в Батурині, Борзні, Бахмачі, на хуторі Мотронівка Борзнянського району, присвячений подіям, що передували яскравій сторінці в нашій історії, – і ще знаходиться в стадії опрацювання, чекає свого спонсора та неупередженого і зацікавленого глядача.

  А першою виставкою із серії задуманих звітів була виставка художньої і документальної фотографії "Помаранчева революція на Чернігівщині. Фотолітопис у світлинах Віктора Величка".

Мій піввіковий ювілей, що минає в цьому році – це перша спроба глянути на зроблене і, поки що коротенький, невеличкий звіт перед земляками.

Віктор ВЕЛИЧКО

   "Вишивані ікони пані Агнеси ЛЯШЕНКО відновлюють велику і славну традицію українського сакрального мистецтва. Це місцеве чернігівське явище, яке достойне найвищої похвали".

Дмитро Степовик, доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, професор іконології і іконографії Київської Духовної Академії УПЦ Київського патріархату.

  Ювілейна виставка картин Заслуженого майстера народної творчості, чернігівської вишивальниці Агнеси Денисівни ЛЯШЕНКО, стала приємним подарунком до Всеукраїнського Дня бібліотек. Головною темою її творчості є образи святих та видатних діячів православ’я України.

  Вишита кольорова графіка малярства ікон Агнеси ЛЯШЕНКО розповідає про її творчий шлях, знайомить відвідувачів із талановитими іконами авторки, надихає глядачів, сповнює їхні душі добротою, світлом, що випромінюють ікони, любов`ю один до одного.

  Роботи в основному виконані у нелегкій техніці гобеленового шва, але останнім часом майстриня надає перевагу вишиванню різнобарвним бісером.

  На вернісажі представлені 60 робіт: вражає красою шиття галерея образів Божої Матері, лики святих та апостолів, ікони сюжетного характеру, які нікого не залишили байдужим.

  На вечорі звучала класична музика та пісні у виконанні студентів вокального відділення Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького, що створило особливу теплу, духовну атмосферу. Відкриття персональної виставки майстрині вітали шанувальники народного мистецтва із Києва, Одеси, Чернігова, шкільні друзі.

  В когорті чернігівських художників Іван ПЕНСЬКИЙ – один з найсамобутніших. Найповніше його хист проявився у графіці і пейзажному живопису. Кращі твори майстра немовби ввібрали в себе всі барви сонця, небес, квітучої поліської природи. Гармонійність ліній, тонка пластика, ніжний колорит – характерні риси його індивідуального творчого почерку.

Теплом отчого краю дихають пейзажі, натюрморти, тематичні композиції художника,

  Народився Іван ПЕНСЬКИЙ 24 вересня 1935 року у селі Скрипчин Чернігівської області. Навчався в Московському університеті народної творчості та студії образотворчого мистецтва Дрезденської Художньої Академії.

  З 1970 року живе і працює в Чернігові. Улюблений жанр майстра – пейзаж. Він втілює роздуми художника про щастя життя, любов до рідної землі, її красу.

  В 1995 році за серію творів "Зелене намисто Полісся" творчість художника відзначено премією імені М. М. Коцюбинського. Твори Івана ПЕНСЬКОГО знаходяться в музеях України, Росії, Швеції, приватних зібраннях багатьох шанувальників мистецтва.